Нафтогаз визнав борг Газмереж 5,1 млрд грн: чому реформа провалилася
Нафтогаз підтвердив гігантський борг "Газмереж": чому націоналізація облгазів провалилася
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" офіційно визнала наявність колосальної заборгованості своєї дочірньої структури – "Газмереж". У відповідь на запит народного депутата Дмитра Разумкова компанія повідомила, що станом на 17 лютого 2026 року борг становить 5,166 млрд гривень.
Ця сума, за оцінками експертів, є прямим наслідком неефективної політики держави та НАКу у сфері внутрішнього газового ринку. "Газмережі" були створені у 2023 році для управління націоналізованими облгазами, які раніше належали приватним власникам. Офіційною метою реформи проголошувалося усунення неплатежів за газ.
Обіцянки та реальність
Тодішній міністр енергетики Герман Галущенко заявляв: "Держава бере на себе управління мережами, щоб виключити будь-які маніпуляції та зловживання з боку приватних структур, які роками вимивали ресурси із системи".
Однак реальність виявилася іншою. За три опалювальні сезони "Газмережі" накопичили борги перед "Нафтогазом", які еквівалентні вартості 700 млн кубометрів газу – річному обсягу споживання компанії. Фактично, за три роки роботи було оплачено лише два роки постачання.
Примітно, що приватні облгази, які залишилися на ринку, не мають заборгованості перед "Нафтогазом" за період 2023–2026 років. Причина проста: НАК одразу припиняє постачання газу приватним компаніям у разі виникнення боргу. Натомість "Газмережі", як дочірня структура "Нафтогазу", уникають таких санкцій і продовжують накопичувати заборгованість.
Системна проблема
У системі "Нафтогазу" утворилася своєрідна "чорна діра". Компанія не лише не змогла налагодити ефективне управління газовими мережами, а й фактично сама собі не може виставити рахунок за неоплачений газ.
Борг у 5 млрд гривень становить понад чверть від суми, яку торік "Нафтогазу" позичили державні банки під тиском уряду – 19,8 млрд гривень. Якби "Газмережі" розраховувалися вчасно, потреба в запозиченнях могла б бути щонайменше на чверть меншою, а держава зекономила б кошти на сплаті банківських відсотків.
Однак проблема не обмежується лише фінансовими втратами. Ці 5 млрд гривень практично не мають перспективи погашення і ляжуть мертвим вантажем на державні банки та їхніх вкладників. Це лише посилить маховик неплатежів та інфляції в Україні.
Хто відповідальний за провал?
Виникає закономірне питання: чому "Нафтогаз", маючи повну інформацію про накопичення боргів та всі можливості для вирішення проблеми, нічого не зробив?
"Газмережі" створювалися за часів керівництва НАК Олексієм Чернишовим. Оперативне управління компанією він передав своєму колишньому заступнику по Київській ОДА Василю Володіну. Значну роль у неформальному керівництві відігравав також харківський експрокурор Олексій Калина.
Саме з їхньої ініціативи в "Газмережах" сформувався особливий кадровий склад: колишні прокурорські працівники стали візитівкою компанії. Натомість професійних газовиків у керівництві та регіональних філіях було вкрай мало.
Експерти називають такий підхід дивним, особливо враховуючи, що компанія має управляти сотнями тисяч кілометрів газових мереж. Окрім кадрової проблеми, навколо "Газмереж" регулярно виникають корупційні скандали – зокрема, через закупівлі за завищеними цінами.
Водночас аналітики наголошують: головна проблема полягає не в окремих особистостях чи "кланових" зв'язках. "У будь-якій державній компанії корупція та некомпетентність фактично запрограмовані. Не було б "харківського клану" прокурорів – був би інший клан, який так само неефективно управляв би газовим господарством, завдаючи прямих збитків державі", – йдеться у матеріалах журналістських розслідувань.
Націоналізація як шлях у глухий кут
Поточна ситуація демонструє прямий негативний ефект курсу на націоналізацію облгазів, який держава проводить останніми роками. Експерти попереджають: якщо не змінити цей курс, сьогоднішні 5 млрд гривень заборгованості можуть швидко перетворитися на 10 млрд, а згодом – на ще більші суми.
Провал реформи ставить під сумнів доцільність подальшої націоналізації в енергетичному секторі та вимагає термінового перегляду стратегії управління газовими мережами.
