Нова мініскульптура "Шукай!" з'явилася на Хрещатику
На Хрещатику з'явилася нова мініскульптура проєкту "Шукай!"
У Києві відкрили 52-гу мініскульптуру з циклу "Шукай!", створену художницею Юлією Бевзенко. Цього разу проєкт присвячений Іосифу Маршаку – видатному ювеліру, який перетворив Київ на ювелірну столицю Східної Європи. Скульптурку встановлено на Хрещатику, 4 – саме там, де колись розташовувалася його фабрика.
"Маршак – справжня легенда. Для мене, як для людини, яка через скульптури розповідає історії міста, важливо повернути цю постать у публічний простір, – зазначила Юлія Бевзенко. – Уявіть: десь поруч досі може бути захована його колекція, а ми навіть не здогадуємося про це".
"Ми – спадкоємці великої київської ювелірної традиції, – розповів Ростислав Китач, головний художник Київського ювелірного заводу. – 90 років тому учні Іосифа Маршака продовжили його справу, і так з'явився Київський ювелірний завод. Для нас це не просто історія, а жива спадщина, яку ми втілюємо щодня – у майстерності, увазі до деталей та створенні прикрас. Скульптура "Скарби ювеліра Маршака" – наш подарунок Києву та всім майстрам, які перетворили ювелірну справу на мистецтво".
Деякі вироби Маршака зберігаються в українських музеях, зокрема в Національному музеї історії України та Музеї історії міста Києва.
Хто такий Іосиф Маршак?
Кінець XIX – початок XX століття стали періодом промислового піднесення та культурного розквіту Києва. Саме тоді формувався клас підприємців, які з нічого будували імперії. У 1878 році з маленької кімнати на Подолі та ста карбованців приданого дружини розпочалася історія Іосифа Маршака. Згодом він створив один з найпотужніших ювелірних домів Європи – його вироби здобували нагороди на всесвітніх виставках у Чикаго, Парижі, Антверпені та Льєжі. Напередодні революції кожна друга золота прикраса, виготовлена в Україні, походила з його фабрики.
У 1899 році пожежа знищила майже все обладнання, але Маршак не лише відновив виробництво, а й розширив його, відкривши ще три майстерні. Конкуренція з ним була такою гострою, що навіть Карл Фаберже був змушений закрити своє київське ательє.
Маршак був справжнім новатором: він об'єднав найкращих майстрів Києва, залучив до ювелірної справи жінок, започаткував школу ювелірного мистецтва та перетворив ремесло на індустрію. Він скоротив робочий день, запровадив вихідні в суботу та неділю задовго до того, як це стало нормою. Його працівники залишалися на фабриці десятиліттями. У 1913 році він створив фонд для літніх працівників, оплачував посаг робітницям і фінансував ремісничу школу з власних коштів. Маршак прагнув, щоб його капітал працював і після його смерті.
Епоха Маршака завершилася у 1918 році разом з його життям. Роком раніше відбулася революція, і фабрику націоналізували. Справу, яку ювелір розвивав десятиліттями, більшовики зруйнували за лічені місяці. Родина емігрувала, а зашиті в підкладку одягу коштовності дозволили розпочати нове життя в Парижі. Частина виробів зникла, частину переплавили, а решта розпорошилася по світу.
Тепер мініскульптуру, присвячену Іосифу Маршаку, можна знайти за адресою: вул. Хрещатик, 4, у будівлі інформаційного агентства УНІАН.
