Людство еволюціонує: руде волосся та нові ознаки

Людство Еволюціонує Швидше, Ніж Вважалося: Зростає Кількість Рудоволосих та Інших Нових Ознак

Дослідження показують, що людство продовжує еволюціонувати, причому значно швидшими темпами, ніж припускали вчені. Однією з помітних змін є збільшення кількості людей з рудим волоссям у світі.

Незважаючи на те, що рудоволосі люди становлять менше 2% світового населення, аналіз ДНК виявив цікаву тенденцію: за останні 10 000 років ген, відповідальний за рудий колір волосся, став більш поширеним серед європейців. Це не єдина зміна. Дослідники також зафіксували частішу появу таких ознак, як світліший тон шкіри, менша схильність до облисіння за чоловічим типом, швидша хода та вищий інтелект.

Серед інших характеристик, що набули поширення, варто відзначити схильність до целіакії, імунітет до ВІЛ, стійкість до прокази, нижчий ризик ревматоїдного артриту та менший відсоток жирової маси тіла.

Вчені з Гарвардського університету, які опублікували результати свого дослідження у престижному журналі Nature, поки що не мають однозначної відповіді щодо сучасних переваг рудого волосся для виживання. Вони припускають, що «можливо, руде волосся було корисним 4000 років тому, або воно з'явилося разом із більш важливою рисою характеру».

Для проведення масштабного дослідження вчені проаналізували стародавню ДНК майже 16 000 осіб. Ці люди проживали в Західній Євразії (територія сучасної Європи та частини Близького Сходу) протягом понад 10 000 років. Дослідники тісно співпрацювали з понад 250 археологами та антропологами для збору та аналізу генетичного матеріалу.

Один з ключових висновків полягає в тому, що більша частина генетичного відбору значно прискорилася після впровадження землеробства. Це свідчить про те, як різні ознаки ставали вигідними в міру переходу людства від полювання та збиральництва до осілого землеробства. Деякі з цих змін здаються логічними, наприклад, розвиток стійкості до певних захворювань. Однак інші можуть здаватися парадоксальними: наприклад, після початку вирощування пшениці різко зросла кількість генетичних факторів ризику розвитку непереносимості глютену.

Генетичні аномалії, як правило, є результатом випадкових мутацій, що виникають через помилки під час копіювання ДНК батьків у процесі розмноження. Більшість мутацій не мають значного впливу, але якщо одна з них забезпечує певну перевагу у виживанні, ситуація змінюється. У такому випадку носій гена має більше шансів прожити довше і передати цей генетичний варіант своїм нащадкам, сприяючи його поширенню.

Автори дослідження планують розширити свої пошуки, повторивши аналіз у Східній Азії, Східній Африці, Центральній та Південній Америці. Вони сподіваються виявити ще більше генетичних варіацій, що, на їхню думку, допоможе у профілактиці захворювань та прокладе шлях для розробки нових методів генної терапії.