Шакал у Чорнобилі: вплив на екосистему

Золотистий шакал підтверджено у Чорнобильському заповіднику: які наслідки для екосистеми?

У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику офіційно підтверджено присутність шакала звичайного (золотистого) – виду, що останніми десятиліттями активно розширює свій ареал по всій Україні та Європі. Ця знахідка стала важливим кроком у вивченні фауни зони відчуження.

Підтвердження виду відбулося після виявлення загиблого шакала на дорозі між Чорнобилем і Прип’яттю. До цього часу його фіксували лише опосередковано – за допомогою фотопасток, слідів та поодиноких візуальних спостережень. Дослідники зазначають, що ця знахідка є важливим підтвердженням присутності виду на території заповідника, оскільки дала змогу отримати прямі докази його постійної присутності.

Особливості шакала та його вплив на екосистему

Шакал займає проміжне положення між лисицею та вовком: він більший за лисицю, але значно менший за вовка. Це надзвичайно обережний нічний хижак, який уникає зустрічей із людьми та добре пристосовується до різних умов існування.

За словами фахівця Сергія Жили, поява шакала в Чорнобильському заповіднику може мати певний вплив на місцеву фауну. Зокрема, очікується, що його присутність дещо зменшить чисельність лисиці та уссурійського єнота (єнотоподібного пса). "Ці зміни не є катастрофічними, але важливі, оскільки лисиця та уссурійський єнот відомі як основні переносники сказу", – пояснює Жила.

Що варто знати про золотистого шакала

Для більшості мешканців Полісся шакал є малознайомим видом, тому його часто плутають з іншими хижаками. Сергій Жила ділиться основними фактами про цю тварину:

• Вага шакала становить близько 15 кг.
• Має сіре або рудувато-золотисте забарвлення.
• Характерною ознакою є порівняно короткий хвіст із чорним кінчиком.
• Подушечки середніх пальців передніх лап дещо зрослися, що є унікальною особливістю для ідентифікації його слідів.
• Тварина активна переважно вночі та веде малопомітний, усеїдний спосіб життя.

Шакали створюють міцні родинні пари та разом виховують потомство. Здорові особини не становлять небезпеки для людини, оскільки панічно реагують на зустрічі з людьми та намагаються їх уникати.

Винятком можуть бути лише тварини, хворі на сказ. У такому стані вони втрачають страх і можуть поводитися агресивно. Жила наводить приклад з 2014 року, коли неподалік одного з сіл у районі Поліського заповідника був помічений шакал, що виявився хворим на сказ. Після того, як тварину налякали, вона втекла. Спроби мисливців знайти цього шакала виявились безрезультатними, але згодом хворого хижака помітили та вбили пастухи.

Незважаючи на негативний історичний образ, пов'язаний із загрозою для домашньої птиці, шакал володіє високими інтелектуальними здібностями, добре розуміється на поведінці людини та легко уникає переслідування.

Раціон шакала в Чорнобильському заповіднику, ймовірно, складатиметься з:

• падла, залишеного вовками;
• мишоподібних гризунів;
• птахів;
• сарни та молодих оленів.

Цікаві факти про природу Чорнобильщини

Нещодавно у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику також зафіксували безногу ящірку – веретільницю. Попри свою змієподібну зовнішність, вона не має жодного стосунку до змій, є неотруйною та спокійною. Більшу частину життя веретільниця проводить у ґрунті або під лісовою підстилкою, де полює на дощових черв’яків, слимаків та інших безхребетних. У зоні відчуження цей плазун трапляється нечасто, і через прихований спосіб життя залишається малопомітним навіть для досвідчених дослідників.