Вулкан Еребус в Антарктиді: золото, печери та таємниці
Антарктида приховує у своїх льодах один із найнезвичайніших вулканів світу
Антарктида — континент, де під товщею льоду ховаються десятки вулканів. Однак серед них особливо виділяється гора Еребус — найвищий діючий вулкан Антарктиди та найпівденніший активний вулкан на Землі. Його вершина сягає 3794 метрів, а назву він отримав на честь уособлення темряви в грецькій міфології.
Вперше Еребус побачив капітан сер Джеймс Кларк Росс у 1841 році, і саме тоді вулкан перебував у стані виверження. Сьогодні він відомий своїм постійним лавовим озером, глибина якого може сягати кількох кілометрів. Це озеро не замерзає навіть у суворі антарктичні зими, залишаючись розпеченим до червоного. Завдяки цій особливості Еребус входить до п’ятірки вулканів на планеті, які мають подібні лавові озера.
Золоті викиди Еребуса
Вчені виявили, що під час вивержень Еребус викидає в атмосферу крихітні кристали металевого золота розміром до 20 мікрометрів. За оцінками, щодня вулкан виділяє близько 80 грамів цього дорогоцінного металу, що коштує приблизно 6000 доларів.
Золотий пил розноситься на величезні відстані. Дослідники знаходили його сліди в повітрі навіть за 1000 кілометрів від вулкану. Крім золота, Еребус регулярно викидає шлейфи газу та пари, а в періоди підвищеної активності — так звані «вулканічні бомби», брили частково розплавленої породи.
Крижані печери та унікальна екосистема
Попри бурхливу вулканічну діяльність, схили Еребуса приховують мережу крижаних печер. Вони утворилися під дією гарячих газів, що вириваються з надр вулкана, і відомі як фумарольні крижані печери. Ці печери створюють унікальні умови для існування екстремофілів — організмів, здатних виживати в екстремальних середовищах.
У 2013 році в печерах Еребуса було виявлено 61 вид грибів. Це відкриття стало першим доказом існування грибкових спільнот у темних оліготрофних (бідних на поживні речовини) вулканічних екосистемах Антарктиди. Дослідники припускають, що гриби потрапили в печери через забруднення, спричинене діяльністю людини, оскільки вони пов’язані зі шкірними покривами тварин і потребують високого вмісту ліпідів для росту.
Одна з найвідоміших печер — печера Уоррена, розташована неподалік польового табору Лоуер Еребус Хат, приблизно за 300 метрів від краю вулкану. Її відвідували науковці ще з часів героїчної епохи антарктичних досліджень у XX столітті.
