Трамп у Китаї: нова геополітика та ризики для України

Візит Дональда Трампа до Китаю — це значно більше, ніж стандартна дипломатична подія чи черговий саміт двох світових держав. Насправді, ми спостерігаємо початок небезпечного, але показового процесу: поступового переходу світу до нової системи глобальних відносин. У цій системі головними гравцями знову стають наддержави, а інтереси середніх країн дедалі частіше розглядаються лише як елемент великої геополітичної гри.

Реальний порядок денний: за лаштунками дипломатії

Офіційно сторони обговорюватимуть "стабілізацію відносин", "світову економіку", "мир і розвиток". Проте, якщо перекласти дипломатичну мову на зрозумілу, мова йде про: гроші, технології, ресурси, санкції, Тайвань, Іран, контроль над ринками та нові правила співіснування США і Китаю. Провідні медіа прямо вказують, що ключовими темами переговорів стануть:

• Торгівля та тарифи
• Рідкісноземельні метали
• Штучний інтелект (AI)
• Напівпровідники
• Енергетика
• Глобальна економічна стабільність

Україна у цьому порядку денному практично не звучить, і це є дуже серйозним сигналом.

Транзакційна зовнішня політика Трампа

Адміністрація Трампа послідовно переходить до транзакційної моделі зовнішньої політики. Це означає, що пріоритетом є не ідеологія, не цінності, і не "битва демократії з автократіями". Натомість, в основі лежить прагматичний розрахунок: де вигідно, де дорого, де можна домовитися, де можна зменшити витрати та швидко отримати політичний результат.

Спроби "керованого суперництва"

Китай, зі свого боку, демонструє готовність збільшувати закупівлі американської продукції, такої як соя, зерно, скраплений природний газ (LNG) та літаки Boeing. США можуть частково пом'якшити тарифний тиск або відкласти окремі технологічні обмеження. Участь керівництва Nvidia у супровідних переговорах чітко свідчить про масштабний технологічний торг навколо AI-чипів та напівпровідників.

Важливо розуміти: США та Китай не прагнуть стати союзниками. Однак вони активно намагаються уникнути неконтрольованої конфронтації. Фактично, формується модель "керованого суперництва", де конкуренція зберігається, але її намагаються перевести у контрольовану форму, щоб запобігти обвалу глобальної економіки та прямому зіткненню.

Ризики для України в новому глобальному балансі

Саме тут для України починаються значні ризики. Коли Вашингтон зосереджується на Китаї, Тайвані, Індо-Тихоокеанському регіоні та глобальному технологічному протистоянні, українська війна автоматично перестає бути єдиним центром уваги США. Це особливо актуально, якщо адміністрація Трампа прагнутиме уникнути одночасної жорсткої конфронтації як з КНР, так і з РФ.

Небезпека полягає не в одномоментному "договорняку", а в набагато складнішому процесі. Формується середовище, в якому українське питання може поступово стати частиною ширшого глобального балансу між США, Китаєм, Росією та Європою. Наприклад, Китай може надавати допомогу США у питаннях Ірану чи стабілізації світових ринків. У відповідь США можуть м'якше реагувати на окремі китайські економічні дії. При цьому Пекін не припинить підтримку Росії, максимум, зробить її менш публічною та демонстративною.

Позиція Китаю щодо Росії

Для Пекіна Росія залишається стратегічним тилом, ресурсною базою та фактором відволікання Заходу. Китай не зацікавлений у поразці Росії, але водночас не бажає повного хаосу та глобального обвалу економіки.

Глобальна залежність від Китаю та її наслідки

Слід усвідомлювати, наскільки серйозною стала залежність світу від Китаю. Пекін контролює критичні сегменти:

• Рідкісноземельних металів
• Компонентів електроніки
• Акумуляторів
• Значну частину ланцюгів постачання для високотехнологічного виробництва

Китай вже прямо використовує цю залежність як інструмент політичного впливу. Для України це означає ще одну небезпеку: навіть західний військово-промисловий комплекс (ВПК) дедалі більше залежить від китайських компонентів. Будь-яке загострення між США і КНР автоматично впливатиме на виробництво дронів, боєприпасів, електроніки та військових систем для України.

Інформаційна втома та сценарій "заморожування"

Ще однією проблемою є інформаційна та політична втома світу. Багато інших тем починають витісняти Україну з центру глобального інформаційного поля. Це означає, що нам дедалі складніше буде утримувати той рівень міжнародної мобілізації, який існував у перші роки повномасштабної війни.

Тут виникає найнебезпечніший сценарій — поступове просування ідеї "заморожування" війни. Це не відбуватиметься через прямий примус, а через:

• Уповільнення допомоги
• Розмови про "втому"
• Необхідність "стабілізації"
• Пошук "компромісів"
• Тиск через фінансування
• Зміщення глобальних пріоритетів

Китай тут дуже активно намагатиметься грати роль "миротворця". Пекін давно просуває риторику "багатополярного світу", "необхідності переговорів", "неприпустимості блокового мислення". Проблема в тому, що у китайському баченні "стабільність" дуже часто означає фіксацію поточного балансу сил. А для України це може означати спробу поступової легалізації замороженого конфлікту.

Вікно можливостей для України: шлях до суб'єктності

Однак є і зворотний бік ситуації. Чим більше США концентруватимуться на Китаї, тим більше Європа буде змушена покладатися на Україну як на ключовий військовий бар'єр проти Росії. І саме тут для нас відкривається вікно можливостей. Україна вже зараз фактично стає основою нової європейської безпеки. Наш ВПК, дронові технології, бойовий досвід, системи РЕБ, адаптивність армії — це те, без чого Європа вже не зможе будувати власну оборонну систему.

Саме тому головний висновок для нас дуже простий: Україна повинна максимально швидко переходити до справжньої суб'єктності. Це передбачає:

• Власний сильний ВПК
• Технологічну автономність
• Глибоку інтеграцію у європейську систему безпеки
• Усвідомлення того, що новий світ буде значно менш стабільним і значно менш романтичним, ніж багатьом хотілося б.