Трамп відокремлює США від Європи: нові загрози
Трамп проводить відкриту політику відокремлення США від Європи
Рішення Пентагону заблокувати продаж Німеччині далекобійних ракет Tomahawk стало черговим сигналом про зміну стратегії Вашингтона. Цей крок свідчить про побоювання США щодо реакції Росії на посилення європейського оборонного потенціалу.
Останніми тижнями накопичилася низка рішень, які свідчать про розрив у відносинах між США та Європою. Серед них – виведення 5 тисяч американських військових із Німеччини, зупинка розгортання батальйону з ракетами Tomahawk та скорочення запланованого військового контингенту, включаючи бомбардувальники, винищувачі, есмінці та підводні човни. Ці заходи мали б зміцнити оборону НАТО у разі кризи або нападу, однак тепер їх реалізація поставлена під сумнів.
Офіційно Пентагон пояснює такі дії необхідністю перебалансувати внесок США та Європи в оборону континенту. Проте відмова продавати Tomahawk вказує на глибшу проблему: Вашингтон не лише припиняє розгортання систем високоточного удару великої дальності в Європі, а й позбавляє європейських союзників можливості озброїтися ними самостійно. Експерти вважають, що це продиктовано страхом перед реакцією Москви.
США прагнуть відокремити свою безпеку від європейської
Проблема роз'єднання трансатлантичних відносин виникала й раніше. У кінці 1950-х років, коли СРСР отримав можливість завдавати ударів по території США, а також у середині 1970-х, після розгортання радянських ядерних балістичних ракет СС-20, здатних досягати Європи, але не США, виникли аналогічні побоювання.
Тодішній канцлер ФРН Гельмут Шмідт закликав НАТО дати відповідь на цю загрозу. У 1979 році країни альянсу домовилися розгорнути ядерні ракети великої дальності, здатні досягати радянської території, одночасно запропонувавши переговори щодо обмеження такої зброї. До 1987 року НАТО розгорнуло сотні ядерних ракет, що призвело до підписання Договору про ракети середньої та меншої дальності між США та СРСР.
Цей договір, який забороняв ракети з дальністю від 500 до 5000 кілометрів, проіснував понад 30 років – до 2019 року, коли адміністрація Дональда Трампа вийшла з нього через порушення з боку Росії.
Відтоді країни НАТО обговорюють необхідність розгортання ракет великої дальності для стримування Росії. Планувалося, що продаж Tomahawk Німеччині та їх розгортання заповнять цю прогалину, поки європейські країни розробляють власні системи. Однак тепер рішення США зупинити продаж фактично залишає НАТО без критично важливих засобів стримування.
Хоча страх роз'єднання має глибокі історичні корені, нинішня ситуація принципово відрізняється від тієї, що була в 1970-х. Тоді роз'єднання було наслідком дій СРСР, а сьогодні – результатом політики самих США. Пентагон, схоже, більше керується побоюваннями щодо реакції Росії, ніж потребами стримування НАТО.
У чому різниця між цими двома періодами
П'ятдесят років тому Європа боялася, що США відвернуться від неї. Сьогодні відсторонення США перетворилося на відкриту політику. Хоча зменшення "нездорової взаємозалежності" від американських можливостей може бути виправданим, позбавляти європейських союзників здатності захищати себе – зовсім інша справа.
Ці рішення Вашингтона виглядають особливо іронічно на тлі критики адміністрації Трампа щодо недостатньої підтримки НАТО у війні проти Ірану. Держсекретар США Марко Рубіо звинувачував НАТО у тому, що альянс перетворився на "вулицю з одностороннім рухом", де Америка захищає Європу, а союзники не відповідають взаємністю. Проте коли Європа намагається самостійно посилити свою оборону, навіть купуючи американське озброєння, відповідь виявляється негативною.
Класична теорія союзів та сучасні ризики
Класична теорія союзів виділяє два ключові страхи: страх покинутості – коли союзник не прийде на допомогу, та страх втягування – коли союзник може втягнути тебе у війну. Трамп і його радники довго скаржилися на те, що Європа "кидає" Америку. Тепер європейці бояться, що їх покине Америка. Обидві сторони мають рацію – і обидві реагують на це, віддаляючись одна від одної.
У міру відступу США Європа нарощує витрати на оборону та розробляє власні ударні системи великої дальності, деякі з яких матимуть подвійне призначення – як звичайне, так і ядерне. Це суверенна зброя, і США не матимуть контролю над її застосуванням. У результаті у Вашингтона з'являється ще більше стимулів дистанціюватися від Європи та уникати втягнення у потенційний конфлікт з Росією.
Роз'єднання не означає, що Європа залишиться беззахисною. Воно означає, що європейська та американська безпека більше не розглядаються як нерозривно пов'язані. Вашингтон може перестати сприймати кризу в Варшаві чи Таллінні як загрозу власній безпеці. А це ставить під сумнів майбутнє інтегрованої системи стримування, яка забезпечувала мир в Європі останні 80 років.
Гельмут Шмідт розумів, що безпека в Європі є неподільною. Трамп робить ставку на те, що це не так. Час покаже, хто мав рацію.
