Туреччина віддаляється від Росії: зміна балансу сил
Туреччина поступово віддаляється від Росії: як змінюється баланс сил
Відносини між президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом і російським лідером Володимиром Путіним, які сформувалися близько десяти років тому під час війни в Сирії, зараз переживають період охолодження. Про це йдеться в аналітичній колонці старшої наукової співробітниці Middle East Institute Гонюль Тол для The New York Times.
На думку експертки, на зміну колишньому зближенню між Анкарою та Москвою приходить нова реальність. Туреччина все активніше підтримує Україну та допомагає їй зміцнювати позиції в регіоні, де раніше домінував російський вплив.
Під час сирійського конфлікту Москва та Анкара опинилися по різні боки барикад: Туреччина підтримувала повстанців, які прагнули повалити режим Башара Асада, тоді як Росія виступала на боці сирійського диктатора. Попри це, сторонам вдалося вибудувати модель співпраці, яка дозволяла кожній реалізовувати власні інтереси. Зокрема, у 2016 році Туреччина провела військову операцію на півночі Сирії завдяки тому, що Росія контролювала повітряний простір країни та не перешкоджала цим діям.
Як змінився баланс сил
Спочатку Ердоган відігравав роль молодшого партнера у відносинах із Кремлем, однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація почала змінюватися. Через міжнародну ізоляцію Москва дедалі більше залежала від Туреччини, яка не приєдналася до західних санкцій. У результаті Анкара перетворилася на важливий центр для російської торгівлі, інвестицій та енергетичних потоків, отримавши додаткові важелі впливу на Кремль.
Ключовою подією, що змінила характер турецько-російських відносин, стало усунення Башара Асада наприкінці 2024 року. Росія, зосереджена на війні проти України, не змогла врятувати свого союзника. Натомість Москва була змушена шукати контакти з новим сирійським керівництвом, тоді як Туреччина, яка роками підтримувала опозицію, значно посилила свої позиції.
"Для Туреччини це великий момент – можливість переосмислити свою роль як ключового союзника НАТО, перебалансувати відносини з Росією та допомогти Україні налагоджувати нові зв’язки на Близькому Сході", – зазначає аналітикиня.
У квітні президент України Володимир Зеленський відвідав Сирію, де провів переговори з тимчасовим керівником країни Ахмедом аш-Шараа та очільником турецького МЗС. Серед обговорюваних тем були питання військової та енергетичної співпраці.
Окрім Сирії, Київ також розвиває співробітництво з країнами Перської затоки. Після атак Ірану з використанням дронів Shahed Україна почала ділитися власним досвідом протидії таким загрозам із Катаром, Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами.
На думку Гонюль Тол, підтримка України з боку Туреччини свідчить про послаблення позицій Росії на міжнародній арені.
"Очевидно, що Анкара більше не намагається балансувати між Москвою та НАТО, а схиляється проти Путіна", – підкреслює авторка, наголошуючи, що головним вигодонабувачем цієї ситуації є Україна.
Проблеми Росії: останні тенденції
Російська пропаганда зазнала значної деградації за останні десятиліття. Якщо в часи СРСР Кремль використовував як рупори всесвітньо відомих письменників, художників та філософів, то сьогодні головними союзниками Москви на Заході стали політичні радикали-аутсайдери та інфлюенсери з кримінальним минулим.
Навіть найпалкіші прихильники війни проти України почали сумніватися у здатності Росії не лише перемогти, а й зберегти власну територіальну цілісність. Серед тих, хто висловлює такі сумніви, – ідеолог концепції "руского міра" Олександр Дугін.
