Україна-Угорщина: нові перспективи співпраці після виборів
Останні два десятиліття Угорщина часто виступала або конкурентом, або відвертим противником України. Проте знакова зміна влади в цій країні відкриває нові перспективи для співпраці. Що Україна купує, продає та чого очікувати від оновленої Угорщини – розбираємося детальніше.
Нещодавні вибори в Угорщині викликали значний ажіотаж не лише всередині країни, де явка була рекордною, а й в Україні, ЄС, США та навіть у Росії. Результати цих виборів здатні змінити політичний ландшафт не тільки Угорщини, а й усієї Європи, потенційно розблокувавши роботу ЄС як єдиного організму та відновивши його статус повноцінного незалежного центру сили.
Для України найбільший інтерес представляє зміна курсу, адже уряд Віктора Орбана постійно "встромляв палиці в колеса", прагнучи змусити Україну капітулювати перед російськими вимогами. Важливо відзначити, що український та російський фактори відіграли потужну роль на цих виборах, і більшість угорців вказала на двері саме проросійським силам.
Однак, оскільки нова влада ще не затвердилася, складно прогнозувати її практичні дії. На це звертає увагу Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
«Орбан був уособленням "антиЄС" у самому ЄС, постійно блокуючи ініціативи Єврокомісії. Це стосувалося не лише ЄС: Угорщина як член Альянсу також блокувала прийняття Швеції та Фінляндії до НАТО. Орбан відігравав роль "мишки, що перегризає мотузку", якою був оплутаний російський "лев", і це не художній вираз — сам Орбан говорив це Путіну», — нагадує експерт про гучний скандал останніх передвиборчих днів. Він додає, що Угорщина виконувала роль російського лобіста як у НАТО, так і в ЄС, щоб рішення цих організацій відповідали інтересам РФ.
Іван Ус підкреслює, що такі блокування стосувалися не лише України.
«Угорщина взагалі зупиняла всі "неприємні" для Кремля ініціативи на Заході. Очільник МЗС Угорщини Петер Сіярто прямо координував свою діяльність з Сергієм Лавровим, що, власне, дуже вплинуло на підсумки виборів, коли це все випливло. "Антиросійська" Угорщина перемогла "проросійську". Через таку діяльність у Європарламенті вже двічі піднімалася тема про Амстердамську угоду та позбавлення Угорщини голосу в ЄС, але жодного разу ця погроза не була виконана», — зазначає пан Ус.
З позицією Віктора Орбана все зрозуміло, але що щодо Петера Мадяра, потенційного наступника? Чи продовжить він "гризти ту ж мотузку" або запропонує альтернативи, особливо в економічному контексті? Адже саме торгівля та фінансові потоки за нормальних обставин формують відносини між державами, визначаючи їх як конкурентів чи надійних партнерів зі спільними інтересами.
«Головне для нас — те, що Мадяр розблокує фінансування ЄС для України на 90 мільярдів євро. Він сказав дуже важливу річ: сам Орбан ще у грудні підтримав цю ініціативу, з певними виключеннями для Угорщини. То чому він має бути проти зараз? Він звертає увагу, що Орбан блокував ідею самого Орбана», — пояснює Іван Ус, вказуючи, що Мадяр виглядає більш поміркованим та послідовним за Орбана. — «Угорщина, схоже, повертається до більш проєвропейської лінії. Далі подивимося, наскільки його дії відповідатимуть передвиборчим обіцянкам, за умови, звісно, якщо партія "Тиса" саме Петера Мадяра підтримає як прем'єра».
Загалом, експерт "обережно оптимістичний" щодо Мадяра та партії "Тиса". Це обумовлено як євроскептичними настроями в угорському суспільстві, які нова влада не може ігнорувати, так і запитом на певне "перезавантаження" відносин з Єврокомісією.
«Безумовно, у нас є потенціал співпраці з новою Угорщиною. Я очікую, що Мадяр займе більш проєвропейську позицію і демонструватиме більше готовності до співпраці з ЄС. Хоча б для того, щоб повернути гроші, які Єврокомісія блокує Будапешту. А більша проєвропейськість — це більша проукраїнськість. Тому розвиток нових торгових маршрутів та співпраці цілком можливий», — підсумовує економічний експерт.
Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України, поділяє ці настрої, але аргументує це тим, що, попри гучну риторику, економічна співпраця між Угорщиною та Україною ніколи не зупинялася. У цьому контексті угорська політика залишалася "прагматичною".
«Незважаючи на політичне протистояння, економічна взаємодія між країнами зберігалася. Принципових перешкод на рівні двосторонньої торгівлі не було. Обмеження виникали не на рівні торгівлі, а на геополітичному рівні — у площині Європейського Союзу. Це блокування або затягування рішень, політичний тиск, створення складного тла для інтеграційних процесів. Але це не означало зупинку економічної співпраці», — наголошує пан Непран.
Оцінюючи перспективи співпраці після зміни влади в Будапешті, представник ТППУ зауважує, що цей "прагматичний" курс, ймовірно, збережеться — без провалів, але й без значних проривів.
«З економічної точки зору навряд чи щось суттєво зміниться. Економічні відносини вже були прагматичними, і зміни можливі більше на політичному рівні, ніж на економічному», — зазначає він.
Але що таке "прагматична" економічна політика на практиці? Що саме Україна отримувала з Угорщини та в чому від неї залежала?
Імпорт з Угорщини: енергетична залежність України
На тлі повномасштабної війни Україна більше закуповує, ніж продає. Це створює залежності від партнерів, які забезпечують нам життєво важливі постачання. Чи є щось критичне з боку Угорщини, і як це обмежувала попередня влада?
Йдеться, зокрема, про електроенергію, яку Орбан погрожував перекрити українцям синхронно з російськими ударами по наших ТЕЦ. Але не тільки. Яке місце займає Угорщина як постачальник для України?
За словами Івана Уса з НІСД, Угорщина не є найбільшим експортером товарів та послуг в Україну, але її роль є вкрай важливою.
«Насамперед ми залежні від постачання електроенергії. Пальне — трохи менше. Подивимося, як це буде далі за Мадяра, але, в принципі, Угорщина таким чином заробляла гроші та працювала собі на вигоду, попри всі заяви Орбана. З початку року постачання електроенергії та пального до України зберігалося, а як там буде далі — подивимося», — обережно коментує експерт. — «Зазначу, що це не так продаж, як обмін енергією. Бо ми теж продавали угорцям енергію, коли вона була потрібна їм для балансування системи. Це було взаємовигідно. Окрім електроенергії та пального, імпорт з Угорщини для нас не сказав би, що значний. Йшли ще певні комплектуючі, але це не основний постачальник для України».
Михайло Непран також підтверджує, що основним товаром, який Україна отримувала з Угорщини, були електроенергія та паливо. Він зазначає, що, попри гучні заяви, у пікові періоди Угорщина не обмежувала постачання електроенергії, а навпаки — продавала її в значних обсягах. За оцінками, це близько 2 мільярдів доларів.
«Якщо говорити про економічні взаємовідносини, то імпорт з Угорщини складає понад 4 мільярди доларів, з яких близько 2 мільярдів — це енергоносії. Передусім це електроенергія та паливо», — зауважує він.
Попри це, Угорщина є для України не стільки конкурентом, скільки партнером, адже структура попиту й пропозиції у двох країн різна. Україна, на його думку, це «масштаб і попит», а Угорщина — «капітал, технології та енергетика».
«Угорщина — це країна з населенням близько 9,5–10 мільйонів осіб. Україна — близько 35 мільйонів. Тобто Україна значно більша за масштабом ринку. Водночас рівень життя в Угорщині суттєво вищий: близько 20–22 тисяч доларів ВВП на душу населення проти 4–5 тисяч в Україні. Різниця приблизно у 4-5 разів. Це формує асиметрію, яка робить економіки взаємодоповнюваними», — продовжує експерт з торгівлі.
За даними сервісу Trading Economics, окрім згаданих енергоносіїв на 2 мільярди доларів, Україна у 2024 році імпортувала з Угорщини електричного обладнання на 728 мільйонів доларів. Також угорці постачали до нас залізничний транспорт ($259 млн), фармацевтичні препарати ($229 млн), вироби з пластику ($179 млн), а також енергетичне обладнання ($147 млн). Усі інші категорії товарів були менше 100 мільйонів доларів на рік.
Варто зазначити, що український імпорт з Угорщини щороку зростає і вже перевищив довоєнні піки. Рекорд 2021 року у 3,2 мільярда доларів було подолано у 2024 році з показником 4,1 мільярда доларів. При цьому, порівняно з кризовим 2022 роком, імпорт зріс майже удвічі та додає приблизно по півмільярда доларів щороку на користь Угорщини.
Отже, політика Орбана щодо конфліктів з Україною була "пострілом собі у ногу", адже без цих штучних обмежень угорці заробили б ще більше на поставках до України. Подивимося, чи розуміє це пан Мадяр. Але що ж там з експортом? Чи так все вигідно і для українців?
Баланс не на користь України
Експорт на тлі повномасштабної війни — питання неоднозначне. З одного боку, українці завжди прагнули б експортувати більше. Але з іншого, з огляду на безпекові виклики, добре, що експорт взагалі існує. Тим не менш, цікаво, яка ситуація безпосередньо з Угорщиною — що саме Україна туди постачає?
«Як не дивно, але основа нашого експорту до Угорщини — це продукція машинобудівної галузі, різні комплектуючі (наприклад, для телевізорів, чомусь). В окремі роки ця частка сягала 60% експорту. І це, думаю, був не транзит, а саме експорт комплектуючих до Угорщини, де були відповідні виробництва, продукцію яких вже й могли перепродавати кудись далі», — зауважує Іван Ус.
Він зазначає, що Україна постачала туди продукцію з більшою доданою вартістю — не сировину чи збіжжя, — що є престижним та приємним для нас, хоча обсяги були не найбільші.
Щодо аграрного експорту, про який той же Орбан та його "підголосок" Фіцо періодично згадували як "українську загрозу" і вимагали блокувати, то цей напрямок для України, насправді, був незначним. Угорський та словацький прем'єри просто таким чином намагалися щось собі виміняти у ЄС за рахунок "шантажу" українською аграрною продукцією, хоча реальної загрози для їхніх ринків не було.
«Щодо аграрки — тут мова передусім про транзит. Саме по транзиту били спроби Орбана блокувати наші поставки. Попри це, наша аграрна продукція постачалася через Угорщину у відносно невеликій кількості, бо наші основні маршрути проходили через Польщу на Балтику та через Румунію — на Чорне й далі на Середземне море», — продовжує пояснення головний консультант з НІСД. — «Історично ми свою аграрну продукцію через Угорщину та Словаччину не постачаємо. Це сухопутний маршрут на Італію, Австрію, далі на Францію, який не був для нас пріоритетним. Нас цікавили передусім порти».
Тим не менш, пан Ус наголошує, що ця картина натякає на досить широкі можливості розвитку економічних відносин у майбутньому, якщо оновлений уряд у Будапешті буде більш схильним до взаємовигідної співпраці, ніж до конфліктів.
Перший віце-президент ТППУ Михайло Непран звертає увагу, у першу чергу, на те, що торговий баланс між Україною та Угорщиною був саме на користь останньої. Тобто — угорців все влаштовує.
«Експорт України в Угорщину — близько 1–1,1 мільярда доларів. Структура торгівлі типова. Україна імпортує енергію, паливо та промислові товари, а експортує аграрну продукцію і сировину. Баланс — дефіцит для України», — додає цифр експерт з торгівлі, але дещо опонує тезі про машинобудівний експорт. — «Угорщина займає приблизно 10 місце серед країн-імпортерів для України, входить у топ-10-15 партнерів, але не є ядром. Водночас це стабільний і географічно зручний ринок. Структура експорту з України до Угорщини залишається типовою — сировинно-аграрною, з низькою або середньою доданою вартістю».
Щодо транзитних перспектив Угорщини, пан Непран з Іваном Усом погоджується — угорський напрямок не є для України пріоритетним.
«Угорщина для України — це логістика другого рівня. Основні маршрути залишаються через Польщу і через Румунію до порту Констанца. Угорщина — це напрямок на Австрію, Німеччину, Центральну Європу. Тобто додатковий або резервний маршрут. Тому Угорщина не є ключовою транзитною країною для України і поступається Польщі та Румунії за стратегічним значенням, хоча залишається важливою як допоміжний логістичний напрямок», — наголошує експерт.
На жаль, на час воєнного стану детальна статистика щодо українського експорту надається дещо із запізненням — останні повні дані наявні лише за 2024 рік, відповідно до Trading Economics. Але навіть ця інформація дозволяє подивитися, що саме Україна постачає угорцям.
Щодо структури експорту у 2024 році, то Україна дійсно постачала передусім електричні прилади — на 647 мільйонів доларів. Це більше половини з 1,1 мільярда доларів експорту до цієї країни загалом. Цікаво, що динаміка постачання електроприладів та комплектуючих до них була максимально "нервовою" та нерівною — навіть до війни. І могла як удвічі за рік зрости, так настільки ж потужно обвалитися.
Проте друга половина українського експорту до Угорщини — це переважно сільгосппродукція, харчові продукти, а також деревина, хоча жодна з цих категорій окремо не набирала понад 100 мільйонів доларів обсягів на рік.
Так, найбільше серед їстівних товарів — на 89 мільйонів доларів — угорці закупили в України кормів, на $41 млн — цукру та кондитерських виробів, на $36 млн — насіння соняшнику тощо. Серед неїстівних товарів лідером була згадана деревина, яку українські компанії експортували у 2024 році на 65 мільйонів доларів.
Таким чином, потенціал для відновлення українського експорту та співпраці з угорцями дійсно значний. Адже ця країна, хоч і невелика, але промислово розвинена. І, як сусідня Чехія, де теж з політичним "рельєфом" буває не все гаразд, Угорщина цілком могла б стати нашою "тиловою" промисловою базою. Якби захотіла, звісно. А це вже залежатиме від дій Петера Мадяра та партії "Тиса". Реальні, а не передвиборчі, пріоритети яких ми побачимо вже скоро.
