Криза стратегічного планування: помилки Трампа та Путіна
Безпрецедентна криза стратегічного планування: помилки Трампа та Путіна
Сучасна геополітична арена стикається з кризою стратегічного планування, яка не має аналогів у новітній історії. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, колишній президент США Дональд Трамп назвав цей крок "геніальним". Однак війна, розв’язана кремлівським лідером Володимиром Путіним, стала однією з найдорожчих помилок великої держави в сучасну епоху. Ця ситуація лише погіршилася три місяці тому, коли Трамп, знову очоливши США, ініціював операцію "Епічна лють".
Обидва лідери зробили ставку на слабкого супротивника, розраховуючи на швидку перемогу. Проте їхні дії призвели до довгострокових наслідків для власних країн, які залишаться актуальними ще довгі роки після їхнього відходу від влади. Як приклади стратегічних прорахунків, Путін і Трамп не мають собі рівних. Більшість їхніх "козирів" опинилася в руках Китаю, який став головним бенефіціаром цих помилок, зазначає Financial Times.
Ідеологія проти реальності
Прихильники жорсткої лінії на американському правому фланзі заперечують порівняння режимів Ірану та України. На їхню думку, Іран – це жорстока теократія, а Україна – функціонуюча демократія, яка сьогодні часто менш корумпована, ніж Вашингтон. Проте стратегія має оцінюватися за реальними результатами, а не за бажаними сценаріями.
Прибічники операції "Епічна лють" стверджують, що війна була спровокована Іраном через природу його режиму. Водночас представники західних крайніх лівих і правих сил, які страждають на "синдром затьмарення від НАТО", кажуть те саме про Україну. Обидва пояснення є ідеологічно спотвореними. Кожна з цих воєн була війною за вибором. Розрив між метою та результатом для Трампа в Перській затоці такий же великий, як і для Путіна на Донбасі.
Пастки власних рішень
Жоден з лідерів не може вирватися з пасток, створених власними руками. Для Путіна провал "спецоперації" має екзистенційний характер. Він менш схильний визнавати реальність, оскільки це може коштувати йому влади і навіть життя. У випадку Трампа головною перешкодою є гордість та політичні амбіції.
Навіть найсучасніший штучний інтелект не зможе відвернути увагу від приниження, яке чекає на Трампа через необхідність домовлятися з режимом, який він неодноразово оголошував знищеним. Такі дії лише зміцнять позиції його опонентів.
Козирі в руках Зеленського
Деякі карти опинилися в руках президента України Володимира Зеленського. Україна перетворила фронт на справжню бійню: коефіцієнт втрат російських військ сягає 35 000 осіб на місяць. Київ отримав можливість завдавати ударів по нафтових родовищах, заводах та інфраструктурних об’єктах на відстані до 1000 кілометрів углиб території Росії.
Путіну довелося звернутися за допомогою до Трампа, щоб переконати Зеленського утриматися від ударів по Червоній площі під час параду до Дня Перемоги. Російський лідер обіцяв своєму народу ізолювати їхнє життя від війни, проте кількість загиблих та економічні втрати торкнулися кожного росіянина і ставлять під загрозу його владу.
Україна також отримала сильніші важелі впливу у відносинах з Трампом. До того, як Пентагон почав витрачати запаси ракет і систем протиповітряної оборони в Перській затоці, Україна кардинально змінила підходи до ведення війни. Іран також активно розвиває власні військові технології. Здатність України збивати дорогі російські ракети за допомогою дешевих перехоплювачів власного виробництва спричинила революцію в економіці війни.
Так само, як Іран використовує безпілотники для блокування Ормузької протоки, Україна демонструє, що величезні витрати на символічні об’єкти військового престижу стають марнотратством. Авіаносці перетворюються на плавучі тягарі. Отримавши раніше від Трампа заяву про відсутність у нього козирів, Зеленський тепер володіє цілою колодою інноваційних рішень, у яких гостро потребує Пентагон. Україна знайшла нові важелі впливу, підкреслюють аналітики.
США і Росія завдають шкоди собі
Геополітична шкода, якої завдали собі Росія та США, є порівнянною. Нездатність Росії підкорити Україну стала найдорожчою програною війною в сучасній історії. Залякуючи сусідів, як-от Фінляндію, Путін власними діями більш ніж удвічі збільшив протяжність кордону НАТО з Росією.
Водночас очікування Трампа щодо Ірану, який мав би стати поступливим партнером на кшталт Венесуели, виявилися ілюзією. Він проігнорував експертні оцінки.
Багато політичних теорій дискредитовані, зокрема ідея американських екстремістів про те, що НАТО – це змова США з метою оточення Росії. Нині важкі часи настали для представників будь-якого світогляду. Неоконсерватори та прихильники гасла "Америка понад усе" виглядають безглуздо: перші – через підтримку чергової непродуманої війни, другі – через сліпу довіру до Трампа.
Проте й реалісти великих держав опинилися у скрутному становищі. Хоча Китай виграє від помилок Путіна і Трампа, середні держави стають кінцевими переможцями (за винятком Ізраїлю). Вплив США на Близькому Сході суттєво послаблений. Іран, ймовірно, утвердиться як регіональна сила, з якою доведеться рахуватися. Україна, як мінімум, стане ключовим партнером будь-якого альянсу НАТО після потенційного виходу США.
Різними шляхами Київ і Тегеран демонструють світові, як можна протистояти великим державам. Тайвань – далеко не єдина країна, яка уважно вивчає ці уроки.
