Північна Європа: уроки оборони та готовність до війни
Північна Європа: Уроки оборони та стратегії готовності до війни
У скандинавських країнах — Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії — тривалий час існує міцний консенсус щодо підготовки до оборони. Цей регіон демонструє унікальний підхід до національної безпеки, що базується на історичному досвіді та сучасних геополітичних реаліях.
Історичний досвід Фінляндії як основа оборонної стратегії
Як зазначає фінський політичний експерт, ексдепутат парламенту Фінляндії Рісто Пенттіля, оборонна стратегія його країни ґрунтується на глибокому історичному досвіді. Протягом усієї Холодної війни Фінляндія виконувала роль напівнезалежного буфера між СРСР та НАТО, що сформувало її унікальний підхід до безпеки.
«Після закінчення Холодної війни решта країн Європи почала роззброюватися, а Фінляндія, навпаки, почала озброюватися. Тож у 1990-х роках ми розбудували нашу оборону, придбали у США літаки F-18 Hornet та купили сотні танків у колишній Східній Німеччині», — розповів Пенттіля.
Розбіжності у підходах до оборони та еволюція загроз
За словами експерта, головні розбіжності між північноєвропейськими країнами полягають радше у тому, як саме готуватися до потенційної війни.
- Партії, що займають більш ліві позиції, роблять акцент на загальносуспільному підході та стійкості.
- Партії правоцентристського спрямування, на прикладі Швеції, приділяють більше уваги військовій промисловості та бойовій готовності.
Пенттіля також зазначив, що після анексії Криму Росією у 2014 році, в 2015-2016 роках у Північній Європі активно розробляли сценарії, за якими Росія могла б спробувати захопити стратегічні території, такі як острів Готланд у Швеції, Шпіцберген у Норвегії та Аландські острови у Фінляндії. Проте, зі вступом Фінляндії та Швеції до НАТО ці сценарії дещо змінилися.
«Військові стратеги та ЗМІ все ще обговорюють сценарії "Нарви", "Сувалкського коридору" між Литвою та Польщею і архіпелагу Шпіцберген у Північному Льодовитому океані — островів, на яких росіяни і норвежці ведуть промислову розробку копалин», — додав Пенттіля, підкреслюючи актуальність цих потенційних точок напруги.
Відбудова тотальної оборони: Приклад Швеції та Норвегії
Наразі Швеція активно відбудовує свою систему тотальної оборони. У 2017 році країна відновила частковий військовий призов. Планується залучати до 10 тисяч призовників щороку вже до 2030-го, а до 2032–2035 років ця цифра має зрости до 12 тисяч.
Втім, за оцінками Рісто Пенттіля, ефективність цієї системи поки що не є оптимальною.
Аналогічний курс на тотальну оборону взяла й Норвегія. У 2026 році країна проведе найбільші цивільно-військові навчання з часів Холодної війни, до яких буде залучено бізнес, муніципалітети та цивільне населення.
«Щодо готовності суспільства в цілому, я вважаю, що Фінляндія має кращі позиції, оскільки володіє дуже великим резервом — близько 800 тисяч підготовлених людей. Швеція цього не має, але зате має дуже потужну оборонну промисловість», — зазначив експерт, порівнюючи сильні сторони сусідніх країн.
Європа готується до війни
На тлі зростаючої загрози з боку Москви, особливо після інцидентів із дронами в країнах ЄС, союзники по НАТО активізували заходи з посилення оборони та підготовки до потенційних сценаріїв війни.
Держави Альянсу не лише збільшують оборонні бюджети — подекуди до рівня близько 5% ВВП — а й паралельно нарощують потужності власного оборонно-промислового комплексу.
Риторика Вашингтона додає ще більшої гостроти: президент США Дональд Трамп чітко заявляє європейським союзникам, що настав час навчитися оборонятися самостійно.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Російська Федерація готується до великої війни на Європейському континенті, щоб бути спроможною розпочати бойові дії у 2029 або 2030 році.
Тим часом Швеція не виключає, що Росія вже найближчим часом може спробувати захопити один із островів Балтійського моря, перевіряючи таким чином реакцію НАТО на подібну провокацію.
