Раптове зникнення Путіна: катастрофа для Росії та світу

Раптове зникнення Путіна: чому це може стати катастрофою для Росії та світу

Раптова смерть чи усунення від влади російського диктатора Володимира Путіна не лише не пришвидшить завершення війни, а й створить додаткові ризики для глобальної безпеки. Про це йдеться в аналітичній статті Newsweek.

Останнім часом у Росії посилили заходи безпеки навколо Путіна. За даними європейської розвідки, глава Кремля дедалі частіше перебуває в бункерах, побоюючись замаху або державного перевороту. У його оточенні зросла кількість перевірок, скорочено коло довірених осіб, обмежено комунікації та пересування.

На цьому тлі президент України Володимир Зеленський заявив, що Кремль нервує через можливі атаки українських дронів під час параду 9 травня в Москві. Однак найбільша загроза для Путіна може походити не ззовні, а зсередини самої російської системи.

Система, побудована на одній людині

Протягом чверті століття Путін вибудовував систему, в якій він є арбітром, покровителем і остаточним суддею.

«Він зіштовхує між собою елітні угруповання, змушуючи їх боротися за його прихильність — ключ до багатства та успіху в сучасній Росії. Майже нічого політично важливого не відбувається без його прямого або мовчазного схвалення», — зазначають аналітики.

Путін накопичив величезну особисту владу, суттєво послабивши вплив інституцій та окремих осіб навколо себе. Він став «центром політичного всесвіту Росії», і його раптове зникнення може створити «чорну діру», у яку затягне всю систему.

Хто становить найбільшу загрозу для Путіна?

Україна, безперечно, є серйозною загрозою для Путіна. Вона вже продемонструвала здатність завдавати ударів углиб Росії, зокрема по Москві, за допомогою дронів або спецоперацій.

«Однак найбільша загроза для Путіна, ймовірно, походить зсередини створеної ним "держави-мафії" — від амбітного суперника, який побачить шанс скористатися економічною кризою та невдалим веденням війни проти України», — йдеться в матеріалі.

Потенціал для такого сценарію вже існує. Достатньо згадати червень 2023 року, коли бійці ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина захопили штаб у Ростові-на-Дону та рушили на Москву.

Можливі наступники Путіна

Згідно з розвідувальним звітом США, зросло напруження між російськими силовими структурами щодо захисту високопосадовців від можливих замахів. У Кремлі також побоюються впливу колишнього міністра оборони Сергія Шойгу — про це свідчить арешт у березні 2026 року його колишнього заступника Руслана Цалікова.

Видання називає кількох можливих наступників Путіна — «природним шляхом або внаслідок змови»:

• колишній охоронець та помічник Путіна Олексій Дюмін;
• кремлівський куратор внутрішньої політики Сергій Кирієнко;
• віцепрем’єр Дмитро Патрушев.

Водночас представники старої силової еліти, як-от екссекретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев або директор ФСБ Олександр Бортніков, можуть блокувати певних кандидатів, а не претендувати на владу.

«Але жодне з цих імен не вирішує головної проблеми системи — незамінної ролі самого Путіна. Саме він об’єднує різні угруповання, балансуючи між ними за допомогою покровительства і страху. І постає питання: хто взагалі здатен відтворити або реформувати таку систему?» — запитують автори.

За конституцією, у разі смерті Путіна виконувачем обов’язків президента стане прем’єр-міністр Михайло Мішустін. Однак, як припускають аналітики, «за лаштунками одразу розпочнеться жорстока боротьба за владу між елітними кланами ядерної та надзвичайно мілітаризованої держави».

«Хто завгодно, тільки не Путін» — надто спрощений підхід

Росія — це не парламентська демократія, де опозиційний політик може прийти до влади через вибори. Це воєнна автократія, де ключову роль відіграють спецслужби, військові командири, президентська охорона, олігархи та регіональні еліти, чиї інтереси часто конфліктують.

Тому прийняття нового лідера російською елітою може виявитися проблематичним, адже інституції слабкі, а влада надто сконцентрована в руках президента. Найбільше шансів вижити матиме той наступник, який зможе залякати інших.

Навіть аргумент, що раптовий відхід Путіна міг би відкрити шлях для лідера, зацікавленого у знятті санкцій, припиненні бойових дій або покращенні відносин із Заходом, не спрацює одразу. Це можливо лише на пізнішому етапі, після того, як хтось переживе першу хвилю боротьби за владу. Але й тоді це вимагатиме радикальної зміни мислення в системі, яку Путін будував понад 25 років.

Ситуація всередині російського суспільства

Структурні слабкості Росії не зменшують ризики, а навпаки, можуть зробити боротьбу за владу ще вибуховішою. За даними проєкту Russia Matters Гарвардської школи Кеннеді, оцінки російських втрат суттєво різняться, але одна із західних оцінок станом на лютий 2026 року говорить про приблизно мільйон убитих або поранених росіян. Це означає, що війна торкнулася величезної кількості родин.

Невдоволення може обернутися проти Кремля, але якщо більшість росіян продовжать звинувачувати у війні НАТО, це лише посилить антизахідну лють і агресивність Москви.

Є й економічні проблеми: процентні ставки та інфляція надзвичайно високі, російські резерви виснажені, державні ресурси спрямовуються на підтримку війни в Україні, наслідки санкцій. Історія свідчить, що авторитарні суспільства з націоналістичними тенденціями та поганою економікою часто скочуються до ненависницького насильства.

Додатковим фактором ризику стане демобілізація. Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що Кремль уже бачить у ветеранах потенційну загрозу стабільності режиму.

Звіт Global Initiative стверджує, що ветерани війни проти України, включно з колишніми засудженими, вже сприяють зростанню насильства, організованої злочинності та тиску на поліцію і соціальні служби. Після війни Росія поверне додому сотні тисяч людей, травмованих і озлоблених жорстокою війною та розчарованих бідним миром. Держава, яка перебуває під військовим тиском, у стані криміналізації та економічної кризи, може стати менш передбачуваною, але не менш агресивною.

Одна проблема може породити десятки інших

Захід не повинен сприймати можливе падіння Путіна як автоматичне вирішення проблеми. Навіть якщо після нього з’явиться новий лідер, система, побудована на агресивному імперському курсі та конфронтації із Заходом, може зберегтися. Ба більше, новий керівник Росії може виявитися ще жорсткішим, намагаючись довести свою силу після внутрішньої боротьби за владу.

«Раптова смерть Путіна завершить правління однієї людини, але не зруйнує створену ним систему. США та їхні союзники можуть прагнути справедливості для України, але водночас мають розуміти: неконтрольований колапс російської влади не буде справедливістю. Це буде криза з ядерною зброєю, озброєними угрупованнями та війною, яка вже триває», — підсумовує видання.

Смерть Путіна може вирішити одну проблему, але здатна створити десятки нових.

Росія потрапила у власну пастку

Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявляв, що Росія дійшла до того, що їхній головний парад вже залежить від України. На його думку, це свідчить про те, що давно настав час припинити війну.

The Times аналізувала, чому війна в Україні стає пасткою для Путіна. Після чотирьох років виснажливих боїв навіть така країна, як Україна, з населенням менше 40 мільйонів і національним ВВП, меншим за ВВП Греції, може загрожувати флагманській події Росії. Це свідчення провалу Путіна: його добровільна війна проти слабшого сусіда перетворилася на болото, катастрофу в уповільненому темпі.