Стратегія Путіна: розуміння для перемоги
Стратегія Путіна: чому важливо розуміти диктатора для перемоги
Чи потрібно нам розуміти російського диктатора Володимира Путіна? Безперечно, так, якщо ми прагнемо перемоги. Хоча емоційні реакції, спроби ігнорувати чи маргіналізувати російську стратегію можуть бути психологічним захистом, вони, на жаль, не допомагають у війні. Тому критично важливо думати про Путіна і навіть намагатися думати як Путін, щоб ефективно протистояти йому.
Розвінчуючи міфи: від одержимості до раціонального розрахунку
Традиції українського романтизму та глибока психоемоційна травма нерідко спонукали суспільство шукати причини повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році у персональній одержимості Путіна або ж у фатумі "одвічного протистояння" між двома народами. Якщо подібна міфологія комусь допомагає і надихає, нехай. Однак для глибокого стратегічного аналізу необхідні значно раціональніші підходи.
Насправді, події 2022 року не є ані проявом одержимості, ані фатальною неминучістю. За ними стоїть досить прозора стратегічна необхідність, яку можна інтерпретувати навіть крізь призму економіки.
"Кооператив "Озеро" та пошук "легальних" інвестицій
Після першого десятиліття перебування при владі команда Путіна, відома як "кооператив "Озеро", опинилася у класичній ситуації: первинне накопичення капіталу досягло своєї межі, і постало питання про його інвестування у майбутнє процвітання. Традиційні "мафіозні" вкладення у нерухомість чи "банки-кубушки" мали певні обмеження, оскільки здійснювалися індивідуально та приховано. Однак масштаб накопичених багатств вимагав національного проекту з високим ступенем легальності.
Спершу спробували інвестувати у новітні технології, почали будувати космодром та інноваційний центр "Сколково"... Але ці спроби виявилися невдалими. Тоді було прийнято рішення вкладати у "силу і велич". Конкретніше – у пропаганду та силові структури. Примітно, що армія стояла в цьому списку майже в останню чергу, після ФСБ, ГРУ, УБОП та Росгвардії.
Однак, коли зацікавлені особи звернули увагу на військовий бюджет, вони швидко зрозуміли, що це справжнє золоте дно.
Кремлівський "бізнес-план": військова міць як джерело прибутків
За задумом Кремля, Росія мала зайняти нішу головної військової потуги Євразії, яка вивільнилася в умовах ліберально-демократичного ідеалізму. Метою було конвертувати цей вплив в економічні дивіденди – від контролю над європейським енергетичним ринком до видобутку золота в Африці. Цей "бізнес-план" був досить продуманим, а його супутніми завданнями були:
- Остаточна легітимація пожиттєвої влади Путіна.
- Формування нової геополітичної диспозиції: партнерство з Китаєм, стримування США та контроль над Європою.
Коли ми говоримо про ці "інвестиції", слід розуміти, що протягом приблизно півтора десятиліття Кремль систематично накопичував ресурси та резерви, тренував і озброював армію, а також інтенсивно "накачував" пропагандою власне населення. У цьому Путін діяв за сталінськими методичками періоду підготовки до Другої світової війни.
Проте, якщо СРСР планував захопити Європу, Дарданели та Іран, несучи "полум'я пролетарської революції" по всьому світу, то проект Путіна був значно скромнішим: вигідне вкладення у стабільні доходи та нішева самореалізація. Успішна операція проти України мала суттєво підвищити капіталізацію основного силового російського активу, незалежно від подальшої долі української державності.
Провал плану та наша стратегія
Однак, сьогодні вже очевидно, що цей "бізнес-план" провалений. Усе, що зараз намагається зробити Путін, – це врятувати залишки своїх активів та вкладень. Він уперто не бажає виходити з гри, блефує, сподіваючись на диво, яке дозволить "хапнути" якийсь козир (зокрема, Трамп).
Наша стратегія полягає саме в тому, щоб не допустити такого "дива". Ми повинні забезпечити, щоб зниження "котирувань" Росії прискорювалося з кожним днем продовження війни. І найголовніше – щоб воно не припинилося навіть після її завершення.
