Україна дала тиждень Мінську на демонтаж російських ретрансляторів
Україна дала Мінську тиждень на демонтаж російських ретрансляторів
Президент України Володимир Зеленський дав Білорусі тиждень на демонтаж чотирьох російських ретрансляторів у Гомельській та Брестській областях. Ця техніка допомагає російським та іранським дронам точніше вражати цілі в Житомирській, Рівненській та Волинській областях. Якщо Мінськ не виконає вимогу до 26 червня, Україна вживе відповідних заходів самостійно.
Публічна заява – останній етап діалогу
Публічні ультиматуми рідко бувають першим кроком. Спочатку надходять непублічні сигнали через розвідку та військових: припиніть сприяти Росії. Лише коли реакції немає, лунає відкрите попередження. Цей ультиматум – не емоційна реакція чи імпровізація, а результат тривалої роботи, яка не дала результату.
Чи реальна загроза Мінську?
Вагомість погрози визначається спроможністю її виконати. Цього тижня Україна продемонструвала свої можливості на повну. 22 червня було завдано ударів по Воронезькому заводу напівпровідникових приладів "Сборка", який виробляє електронні компоненти для ракет "Іскандер", Х-101 та комплексів "Панцир". Завод давно перебуває під санкціями США та ЄС.
Це не поодинокий випадок, а частина системної роботи проти російського військово-промислового комплексу та нафтопереробки. За кілька днів до того зупинився московський нафтопереробний завод. За даними Міноборони, від початку року українські дрони вразили понад 800 тисяч цілей, забезпечивши понад 90% усіх втрат окупантів. Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді також згадував про 500 визначених цілей на території Білорусі.
Отже, вимога до Мінська не є голослівним закликом – за нею стоїть доведена здатність досягти цілей.
Факти проти заперечень Мінська
Білорусь наполягає на своїй непричетності. Київ відповідає не оцінками, а фактами:
- чотири ретранслятори на прикордонних вишках координують удари "шахедів";
- за словами Зеленського, лише за січень–травень постачання бензину з Білорусі до Росії зросло в 13 разів, дизельного палива – втричі;
- білоруська опозиція передала МЗС України доповідь про мілітаризацію Мінська, яка збігається з даними української розвідки.
Підтримка з боку ЄС та НАТО
Речниця Єврокомісії Анітта Хіппер, коментуючи вимогу Зеленського, наголосила, що Білорусь продовжує сприяти російській агресії. Вона підкреслила, що Україна має право на самооборону. Це не просто дипломатична ввічливість – право на захист перестає бути лише позицією Києва і стає офіційною позицією Брюсселя.
На півночі Європи німецька 45-та танкова бригада "Литовська" проводить навчання в Пабраде, за 20 кілометрів від білоруського кордону. До кінця 2027 року тут планують розмістити постійну бригаду чисельністю близько 5 тисяч військових – першу таку німецьку частину за кордоном з часів Другої світової війни.
Реакція Москви: слова замість дій
Кремль відреагував на словах. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков назвав вимогу України "абсолютно агресивною загрозою", "втручанням у внутрішні справи" та "посяганням на суверенітет" Білорусі. Він повідомив, що Путін найближчим часом зв'яжеться з Лукашенком.
Однак контраст очевидний: з одного боку – конкретна вимога демонтувати обладнання, з іншого – абстрактні звернення до "суверенітету" від держави, яка не поважає кордони інших країн. Коли на предметну вимогу відповідають загальними принципами, це зазвичай означає відсутність реальної відповіді.
Білорусь як тягар для Кремля
Чим активніше Москва втягує Мінськ у війну, тим більше уваги та ресурсів Білорусь відтягує на північний фланг НАТО. Це робить ситуацію менш керованою для самого Лукашенка. Білорусь поступово перетворюється з активу Кремля на його проблему.
Україна на цьому напрямку більше не реагує на події, а задає їм темп. Слова підкріплюються діями, а за спиною Києва – не лише власна позиція, а й визнане міжнародним співтовариством право на самооборону.
