Чи дійсний заповіт: юридичні нюанси

Чи дійсний заповіт: юридичні нюанси, про які варто знати

Оформлення заповіту — процедура, яка на перший погляд здається простою, але насправді пов’язана з багатьма юридичними тонкощами. Нотаріус, голова комісії Нотаріальної палати України Наталія Козаєва роз’яснює, з якого віку можна складати заповіт, коли неповнолітні отримують таке право, як діяти у разі втрати документа, чи має юридичну силу заповіт, оформлений у сільській раді, та як змінилася кількість заповітів останніми роками.

З якого віку можна складати заповіт?

За загальним правилом, заповіт можна складати з 18 років. Однак закон передбачає винятки для осіб віком від 16 років у двох випадках:

• якщо неповнолітній зареєстрований як фізична особа-підприємець (ФОП);
• якщо неповнолітній перебуває у шлюбі.

У цих ситуаціях особа набуває повної цивільної дієздатності та може самостійно укладати заповіт без згоди батьків. Інших винятків законодавство не передбачає.

Де зберігається оригінал заповіту?

Оригінал заповіту зберігається у нотаріуса, який його посвідчив. Документ потрапляє до нотаріального архіву та перебуває під відповідальністю цього нотаріуса.

Якщо нотаріус припиняє діяльність — виходить на пенсію або змінює професію — усі його архівні документи передаються до державного нотаріального архіву відповідного округу. Наприклад, якщо нотаріус працював у Києві, архів передається до Державного нотаріального архіву міста Києва, де документи зберігаються надалі.

Що робити, якщо заповіт загубився?

Якщо заповідач живий, але не пам’ятає, у якого нотаріуса оформлював заповіт, або втратив документ, він може скласти новий заповіт. Новий документ автоматично скасовує попередній, але лише в тій частині, де вони суперечать один одному. Якщо розпорядження стосуються різного майна (наприклад, у першому заповіті йдеться про квартиру, а в другому — про автомобіль), обидва документи можуть діяти одночасно.

Якщо заповідач бажає зберегти зміст заповіту в таємниці, він залишає його на зберіганні у нотаріуса. Це важливо, адже розголошення інформації про заповіт може призвести до тиску на заповідача з боку потенційних спадкоємців.

Нотаріус не має права розкривати зміст заповіту за життя заповідача — це нотаріальна таємниця. Якщо родичі намагаються дізнатися про зміст документа, наприклад, під час важкої хвороби заповідача, нотаріус зобов’язаний відмовити в наданні такої інформації.

Якщо заповідач помер і заповіт не знайдено, нотаріус, який веде спадкову справу, звертається до Спадкового реєстру. У реєстрі міститься інформація лише про факт посвідчення заповіту та дані нотаріуса, який його оформив. Після цього нотаріус надсилає запит до відповідного нотаріуса та отримує копію заповіту, на підставі якої визначає коло спадкоємців.

Коли заповіт можуть визнати недійсним?

Заповіт може бути визнаний недійсним у таких випадках:

• Недієздатність заповідача — якщо на момент складання заповіту особа мала психічні розлади або не усвідомлювала своїх дій. Однак це має бути підтверджено судовим рішенням та медичними висновками.
• Тиск або обман — якщо заповіт складений під погрозами, примусом або внаслідок обману.
• Порушення форми — відсутність підпису, дати, нотаріального посвідчення або інші формальні помилки.
• Протиправні дії спадкоємця — якщо заповіт складений на користь особи, яка вчинила злочин проти заповідача (наприклад, позбавила його життя).

Нотаріус зазначає, що навіть якщо людина померла в стані деменції, це не означає, що всі її дії автоматично визнаються недійсними. Заповіт міг бути складений у період, коли заповідач був повністю дієздатним.

Довідка від психіатра не є обов’язковою під час посвідчення заповіту. Якщо нотаріус не має сумнівів щодо дієздатності особи, додаткові документи не потрібні. Однак у разі підозр нотаріус має право вимагати медичне підтвердження.

Як довести, що заповіт складений під тиском?

Факт тиску на заповідача можна довести лише в судовому порядку. Для цього залучаються свідки, родичі, які проживали з померлим і могли бачити або чути про тиск. Важливо пам’ятати, що заповідач має право в будь-який момент скасувати або змінити заповіт, навіть якщо не пам’ятає, де його оформлював. Для цього достатньо подати заяву про скасування попереднього заповіту будь-якому нотаріусу.

Коли заповіт втрачає чинність?

Заповіт не має строку дії — він набуває чинності після смерті заповідача. Однак спадкоємець повинен прийняти спадщину протягом шести місяців з дня смерті. Пропуск цього строку вимагає поновлення через суд.

Наявність заповіту не означає автоматичного переходу майна до спадкоємця. Спочатку необхідно пройти процедуру прийняття спадщини. Навіть якщо оригінал заповіту втрачено, нотаріус зробить відповідні запити для його підтвердження.

Заповіт втрачає силу у двох випадках:

• якщо заповідач його офіційно скасував;
• якщо складений новий заповіт, який повністю або частково замінює попередній.

Чи дійсний заповіт, складений у сільській раді?

Заповіт, посвідчений уповноваженою особою сільської ради, має таку саму юридичну силу, як і нотаріальний. Однак звертатися до сільради можна лише за відсутності нотаріуса у населеному пункті.

Нотаріус зазначає, що такі заповіти іноді містять юридичні помилки, які можуть стати підставою для визнання документа недійсним. Наприклад, якщо заповіт не був належним чином зареєстрований у Спадковому реєстрі, про його існування може ніхто не дізнатися.

Як змінилася кількість заповітів після початку повномасштабної війни?

За словами нотаріуса, кількість заповітів значно зросла. Це пов’язано з усвідомленням ризиків, особливо серед військовослужбовців. Якщо до війни нотаріуси оформлювали 10–15 заповітів на рік, то тепер ця цифра сягає 30–35 документів, тобто зросла втричі.