На Київщині до шести зросло число загиблих від удару РФ 14 березня – влада

Кількість жертв російського удару на Київщині зросла до шести

У Київській області зросла до шести кількість жертв російського удару, завданого в ніч на 14 березня. Про це повідомив очільник обласної військової адміністрації Микола Калашник.

Вранці 16 березня Микола Калашник поінформував у Telegram, що у лікарні від отриманих поранень помер чоловік 1981 року народження. «Лікарі до останнього боролися за його життя, але врятувати його не вдалося», – зазначив він.

Деталі масованої атаки 14 березня

Раніше місцева влада інформувала, що найбільших пошкоджень внаслідок атаки 14 березня зазнали Обухівський та Броварський райони Київщини.

У ніч проти 14 березня російські війська завдали по Україні комбінованого удару, застосувавши безпілотні літальні апарати та ракети різних типів. За даними Повітряних сил ЗСУ, ворог використав 430 ударних БпЛА та 68 ракет. Основним напрямком цієї масованої атаки стала Київщина.

Російські удари: воєнні злочини та ознаки геноциду

Російські військові регулярно атакують українські міста та цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України, використовуючи різні види озброєння – ударні БпЛА, ракети, керовані авіабомби (КАБи) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ).

Українська влада та міжнародні організації одностайно кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер.

Цілеспрямовані дії та їхня кваліфікація як геноцид

Правники, дослідники геноцидів та правозахисники вважають, що під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України всі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду. Зокрема, обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя, є однією з таких ознак.

До ознак геноцидних дій, що здійснюються Росією, відносять:

• Оголошення намірів про знищення українців: президент Росії та представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
• Публічні заклики до знищення українців;
• Цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
• Переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• Винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
• Запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
• Депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• Вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.

Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього

• Ухвалена: Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
• Країни-учасниці: На сьогодні їх 149. Вони мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
• Визначення геноциду: Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну групу як таку.
• Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Заперечення з боку Росії

Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення та руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.