Тріщини в розломах зупиняють землетруси — відкриття вчені
Тріщини в розломі заповнені водою і поглинають енергію землетрусів
За допомогою сейсмометрів, встановлених поблизу підводного розлому Гофар у Тихому океані, вчені зробили нове відкриття.
Міжнародна група дослідників, яка вивчає віддалений підводний розлом у східній частині Тихого океану, виявила геологічні структури, що перешкоджають посиленню землетрусів. Результати дослідження опубліковані в журналі International Journal of Geosciences і описані виданням Daily Galaxy.
У роботі йдеться про тріщини всередині розлому, які поводяться як вбудовані «гальма» і зупиняють сейсмічні розриви. Висновки базуються на багаторічних спостереженнях за трансформним розломом Гофар, розташованим приблизно за 1600 кілометрів на захід від Еквадору. Протягом щонайменше 30 років на цьому розломі відбувалися землетруси магнітудою 6 із інтервалом близько п'яти-шести років, причому розриви на одних і тих самих ділянках відбувалися практично однаково.
Дослідники давно підозрювали, що спокійніші ділянки між активними зонами якимось чином обмежують землетруси, хоча точний механізм залишався незрозумілим.
Для з'ясування цього питання вчені проаналізували сейсмічну активність, зареєстровану безпосередньо на дні океану. Дослідження вказує на наявність структурно складних регіонів, заповнених морською водою, на великій глибині під морським дном.
Розлом Гофар — один із найкраще вивчених підводних розломів
Розлом Гофар простягається уздовж Східно-Тихоокеанського хребта, де Тихоокеанська та Насканська тектонічні плити ковзають горизонтально одна відносно одної зі швидкістю близько 140 міліметрів на рік. Завдяки повторюваній сейсмічній активності це місце стало одним із найбільш вивчених трансформних океанічних розломів.
Вчені встановили донні сейсмометри для реєстрації активності до і після двох землетрусів магнітудою 6. Прилади зафіксували десятки тисяч дрібніших поштовхів.
Спостереження показали одну й ту саму послідовність подій у двох різних сегментах розлому, незважаючи на 12-річну перерву між експериментами. Перед кожним великим землетрусом у зонах розлому відбувалися спалахи невеликих поштовхів. Після основного розриву ті самі райони ставали майже повністю спокійними.
Повторювана закономірність дозволила вченим зробити висновок: ці бар'єри безпосередньо впливають на поширення розривів уздовж розлому.
Як працюють підводні «гальма»
Дослідницька група виявила, що бар'єрні зони складаються зі складних розломних структур, де гірські породи розколюються на безліч гілок. Невеликі бічні зміщення між цими гілками, що становлять від 100 до 400 метрів, створюють тріщини всередині розлому. Дослідження також підтвердило, що морська вода проникає глибоко в ці ділянки.
Поєднання утриманої рідини та тріщин у гірських породах створює умови для процесу, відомого як дилатансійне зміцнення. Під час землетрусу різкий рух розлому раптово знижує тиск рідини всередині пористої породи. У міру падіння тиску порода тимчасово стає міцнішою, сповільнюючи або зупиняючи поширення розриву.
Це відкриття може мати ширше значення для вивчення підводних тектонічних систем. Подібні розломи існують по всьому океану. Вчені, які брали участь у дослідженні, відзначають, що землетруси вздовж цих розломів часто залишаються слабкішими, ніж це було б можливо за звичайних геологічних умов. Виявлені бар'єрні зони можуть допомогти пояснити цю закономірність.
Як змістилася магнітна вісь Землі
Нагадаємо, що оновлена Світова магнітна модель підтверджує: полюс дрейфує ближче до Сибіру. Зараз магнітний полюс офіційно розташований ближче до півночі Росії, ніж до Канади. Світова магнітна модель оновлюється кожні п'ять років, оскільки магнітне поле Землі змінюється непередбачувано. Без регулярних коригувань показання компаса зміщуються, а помилки навігації накопичуються.
