Каховське водосховище: Відродження природи після катастрофи
Природне Відродження: Що відбувається на місці Каховського водосховища і чого чекати в майбутньому
Після руйнування Каховської греблі та стрімкого спуску водосховища на його місці розпочалися масштабні природні зміни. Валентин Щербина, віцепрезидент Асоціації професіоналів довкілля (ПАЕУ) з військової екології та відновлення екосистем, розповів УНІАН про поточний розвиток цієї території та можливі сценарії її майбутнього протягом найближчих 5-100 років без втручання людини. Експерт також пояснив, що сталося з рибними популяціями після зникнення водосховища та чому деякі зміни можуть бути незворотними. За його словами, упродовж 5-10-15 років там поступово формується нова, але водночас історично притаманна цій місцевості екосистема.
Майбутнє колишнього Каховського водосховища: 5-10 років без втручання людини
Еколог наголошує, що територію колишнього Каховського водосховища необхідно залишити без будь-якого втручання людини. Це означає не відновлювати водосховище, не забудовувати і не змінювати штучно. За його словами, ця ділянка вже почала розвиватися за природним сценарієм. Протягом 5-10-15 років тут поступово формується нова екосистема, яка історично притаманна цій місцевості.
Валентин Щербина пояснив, що ця територія історично була частиною Великого Лугу Запорізького — унікального природного комплексу, що мав величезне екологічне значення. Великий Луг виконував ключові кліматоутворюючі, гідрологічні та біологічні функції для всього басейну середнього та нижнього Дніпра.
"Великий Луг завжди був унікальною природною оазою серед степів — із родючими землями, багатим тваринним світом, розвиненим землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Античні автори називали ці райські місця Гілеєю — "лісовою землею". За біологічною продуктивністю і значенням для життя людини дніпровські плавні і Великий Луг можна порівняти з долиною Нілу. Історичне значення території, яка формувала цивілізації упродовж мінімум 6 тисяч років — неоціненне", — зазначив експерт.
"І ось ця екосистема, завдяки своїй гнучкості, стійкості, пластичності — це стандартні властивості екосистем, — відновлюється. І упродовж тисячоліть тут було так. Щодо тепер — вона відновлюється з першого дня після того, як хвиля прориву пройшла. І ми зараз в режимі реального часу це спостерігаємо попри війну", — підкреслив Щербина.
Він додав, що ці території історично зазнавали затоплень і повеней, зокрема у 1877, 1890, 1908, 1931 роках, а також у XX столітті, коли рівень води піднімався на 4, 5, 6 і навіть 8 метрів. Екосистема плавнів пристосована до різких змін рівня води та щоразу відновлювалася. Саме ця історична здатність до самовідновлення дає підстави очікувати, що система відновиться й цього разу.
Доля рибних популяцій після знищення Каховського водосховища
До створення греблі у Дніпрі та дніпровських плавнях мешкало близько 70 видів риб, включаючи цінні осетрові (білуга, севрюга, осетер) та чорноморський лосось. Дніпровські пороги були для них природними нерестовищами. Також тут водилися язь, рибець, марена дніпровська, судак, сазан і прохідні види оселедця.
Після створення водосховища ситуація змінилася кардинально. Через відсутність рибоходів у греблі риба не могла дістатися до місць нересту. Різка зміна умов проживання з вільнотекучої річки на мілководне водосховище стала катастрофою для багатьох суто річкових видів риб, що призвело до зникнення щонайменше 16 видів.
"Коли почалась перша хвиля прориву — риба дуже чутлива до перепадів води — вона мігрувала до глибоководних ділянок. Частина риби згодом перемістилася в плавні Нижнього Дніпра. За словами тодішнього міністра з аграрної політики Миколи Сольського, у водоймі могло бути близько 11,5 тонни риби, значну частину якої вода винесла вниз за течією. Інша частина, яка перебувала на мілководді, не встигла мігрувати і відповідно загинула. Я не вважаю, що це була надто велика цифра, втім варто врахувати, що це був початок літа, а отже — період нересту", — пояснив експерт.
У цей період у водоймах вже був мальок, який не міг швидко мігрувати, і більшість рибної молоді загинула. Складною виявилася ситуація з осетровими. Постраждали близько 85 рибних господарств, зокрема завод у Херсоні з розведення осетра.
Види риб, що постраждали найбільше
Дике маточне стадо осетрових, яке перебувало неподалік від греблі на нерестовій міграції, зазнало значних втрат. Значну частину риби знесло течією, що могло призвести до її травмування та загибелі.
"Я прогнозую, що саме втрати маточного поголів'я осетрових, якому потрібен не один десяток років, щоб вийти на життєздатну популяцію, дуже великі. Причому це види з Червоної книги України, і це найбільший удар по рибних запасах і взагалі по іхтіофауні. Інші види риб відновлюються швидше", — зазначив Щербина.
Окремо варто відзначити, що різке надходження великої маси прісної води в нижню течію Дніпра та прилеглі морські акваторії призвело до опріснення води в затоках, зокрема Ягорлицькій і Тендрівській. Через зміну солоності постраждали водні мешканці, звиклі до певного рівня солоності: частина з них загинула або зазнала стресу.
Водночас, за словами еколога, ці системи мають високий потенціал до відновлення. Для багатьох прохідних видів риб розкриття природного русла Дніпра навіть створює сприятливі умови для міграції та нересту.
Вплив на птахів: які види постраждали найбільше
Плавні Нижнього Дніпра були одним із найсприятливіших середовищ для водно-болотних і прибережних видів птахів, де гніздувалися десятки тисяч особин. Тут формувалися великі колонії чапель, чепур, коровайок, крячків, качок, пастушків, лебедів-шипунів та інших видів.
"Катастрофа припала саме на період гніздування та виведення пташенят, і ось цей фактор став причиною загибелі величезної кількість молодняку. Птахи, які вже могли літати, змогли врятуватися. Водночас це — досить пластичні види птахів, які швидко знаходять місця для нового проживання та гніздування. Вони гарно розмножуються. Основне для них, щоб їх не турбували люди", — зазначив Щербина.
Складнішою є ситуація з відновленням чисельності пернатих хижаків, таких як лунь, орлан-білохвіст, скопа. Хоча зараз для них є хороша кормова база, для відновлення популяцій потрібні відповідні місця для гніздування — дерева поблизу води, а не лише очеретяні та вербові масиви. Вже зараз можна створювати штучні гніздівлі для пернатих хижаків.
Загалом найбільше постраждали ті особини, що потрапили під першу хвилю прориву, але плавні вже повертаються до природного стану.
Водночас, для окремих груп фауни наслідки можуть бути критичними, особливо для ендемічних видів — тих, що існують лише в межах конкретної території і більше ніде у світі не зустрічаються.
Є підстави вважати, що щонайменше два види ендемічних мурах могли зникнути, оскільки їхні єдині відомі місця існування були повністю затоплені. Те саме стосується сліпака піщаного, значна частина популяції якого була зосереджена на Херсонщині й зазнала затоплення, а також емуранчика Фальц-Фейна, мишівки, окремих видів плазунів, зокрема гадюки та жовтобрюха. Остаточні висновки можливі лише після детальних польових досліджень.
Самовідновлення природи: чи все втрачено назавжди?
Еколог зазначив, що ймовірність відновлення популяцій значно вища за участі людини. Це поширена практика у природоохоронній роботі: залишки виду відловлюють, розводять у контрольованих умовах і згодом повертають у природу. Так відновлювали, наприклад, популяції коня Пржевальського та зубра. Це прискорює та підвищує шанси відновлення видів.
Водночас, для частини ендеміків ситуація складніша. Якщо не вдається знайти навіть кількох живих особин, відновити вид стає неможливо, адже вони не існують більше ніде у світі.
"Можна взяти коня Пржевальського в Монголії, привезти в Асканію Нову, а з Асканії Нової, наприклад, привезти в Чорнобильську зону — там зараз спокійно бігає життєздатне стадо. А емуранчика Фальц-Фейна, піщаного сліпака, мишівки Нордмана — ніде взяти, бо їх більш ніде немає. Так само як двох ендемічних видів мурах, певних видів орхідних (зозулинці), волошки короткоголової та інших", — пояснив експерт.
Що відбувається на дні колишнього Каховського водосховища зараз?
На місці колишнього дна залишилися товсті шари мулових відкладів, які ущільнилися, а в спекотний період потріскалися на поверхні через втрату вологи. Однак саме ці донні осади виявилися надзвичайно родючими.
У тріщини разом із водою потрапило розвіяне насіння верб, яке швидко проросло. У результаті територія почала активно заростати — місцями сформувалися густі вербові зарості заввишки до 3-4 метрів, які створюють суцільні зелені масиви. Ці насадження поступово стабілізують ґрунт, запобігають його розмиванню і розвіюванню та ст
