Кайл Ларін: "Слава Україні!" — історія з дитинства
Кайл Ларін вийшов на заміну в першому матчі Канади проти Боснії і Герцеговини — і забив. Перший гол Канади на домашньому чемпіонаті світу. Після свистка він вигукнув “Слава Україні!” — і для мільйонів українців, що дивились матч, це стало одним із найтепліших моментів турніру. За цим вигуком стоїть проста і красива історія — про арбітра з невеличкого тернопільського міста, який судив дитячі матчі, і хлопчика, який запам’ятав два слова на все життя.
Історія арбітра
Ігор Бокій — колишній футбольний арбітр з Бережан на Тернопільщині, який зараз живе і судить матчі в Канаді. З 2007 по 2013 рік він обслуговував матчі дитячого канадського клубу Sigma FC, за який грав юний Кайл Ларін.
“Я з гордістю згадую, як у дитинстві та підлітковому віці я провів безліч матчів за участю Кайла. Пам’ятаю, як після кожного матчу він підходив до мене, тиснув руку і повторював фразу, яку я йому навчив — Слава Україні!”, — розповів Бокій.
Це був маленький ритуал після кожного матчу. Рукостискання, і два слова, які дитина засвоїла, і не забула через двадцять років.
Історія гравця
Ларін народився у 1995 році в Онтаріо і виріс у Міссісозі. Збірна Канади на цьому ЧС — вперше вдома, вперше з реальними претензіями на плей-оф, і вперше без Алфонсо Девіса у стартовому складі.
Ларін вийшов на заміну і забив у матчі проти Боснії — і після фінального свистка серед шуму стадіону, де 44 000 канадських вболівальників святкували першу домашню участь у ЧС за 40 років, пролунало українське гасло. Бокій дізнався про це вже після матчу — і каже, що це один з найкращих моментів у його житті.
Бережани — Міссісога — Торонто
Ігор Бокій — частина великої української діаспори в Канаді, що налічує понад 1,4 мільйона людей. Багато з них прийшли на стадіон у Торонто з синьо-жовтими прапорами — попри те, що збірна України не пробилась на турнір. Програш у плей-офі кваліфікації Швеції 1:3 закрив Україні двері на ЧС-2026.
Але українці на трибунах у Торонто і Ванкувері вболівають за Канаду — і момент з Ларіним став для них особливим. Для Бокія — вдвічі: він прожив у Канаді достатньо, щоб пускати коріння і тут, але зберіг достатньо від Бережан, щоб навчити дитину двом словам, які досі важать.
