Україна: стійкість на фронті та внутрішні виклики
Україна готується до затяжної війни: країна балансує між стійкістю на фронті та внутрішніми викликами
Україна має бути готовою до затяжного конфлікту з Росією, який може тривати ще кілька років. Про це повідомляє The Economist з посиланням на урядові джерела.
Ця реальність проявляється у контрастних картинах: у передмісті Києва група патріотично налаштованих підлітків, наймолодшому з яких 14 років, регулярно проходить військові тренування. Вони відкрито висловлюють готовність замінити загиблих військових, розглядаючи це як обов’язок, що став частиною їхнього повсякденного життя.
Водночас у самому Києві 28-річний Іван живе в ізоляції, переховуючись від мобілізації. Колись він фінансово підтримував армію, але тепер уникає будь-яких контактів із зовнішнім світом, фактично випавши із суспільного життя.
Видання зазначає, що ці історії відображають різні реальності війни в Україні – від патріотичного ентузіазму до ухилення від мобілізації.
Попри внутрішні розбіжності, загальна картина війни для України змінилася. Лінія фронту значною мірою стабілізувалася, підтримка з боку Європи триває, а країна активно розвиває власний оборонний сектор, зокрема виробництво дронів. Політичне керівництво дедалі більше розглядає затяжну війну як неминучу.
Україна досягла критичного етапу: вона зберегла суверенітет, але сама по собі стійкість ще не гарантує перемоги. Перед державою постають питання виснаження ресурсів, людського потенціалу та довгострокової стійкості суспільства.
Війна, яку Україна стримує: ефективність оборони та удари в тил ворога
Українські військові повідомляють про поступове підвищення ефективності оборони, значною мірою завдяки використанню безпілотних систем. За їхніми оцінками, втрати російських військ залишаються високими, а темпи відновлення особового складу – недостатніми для компенсації.
Росія, попри постійний тиск на фронті, не досягає заявлених цілей на Донбасі в заплановані терміни. Українське командування стверджує, що перевага проявляється не лише в технологіях, а й у швидкості адаптації та мотивації підрозділів.
Важливим фактором стали далекобійні удари по інфраструктурі постачання та військових об’єктах на території Росії. Значну частину таких систем Україна виробляє самостійно, поступово зменшуючи залежність від зовнішніх постачань, хоча розвіддані від партнерів залишаються критично важливими.
Євген Карась, командир 413-го полку, зазначає, що досягти цілей у глибокому тилу РФ зараз "втричі легше", ніж було. Його підрозділ провів кілька важливих операцій, зокрема удари у березні по Silicon El – виробнику мікрочіпів для російських балістичних ракет. Військовий наголошує:
"Війна не є раєм для України, але для Росії справи йдуть набагато гірше, і буде ще важче".
Карась прогнозує кризу російської протиповітряної оборони до осені. До того часу виробництво балістичної продукції в Україні має бути в повному розпалі, що викликає страх і збентеження глибоко всередині Росії.
Видання The Economist підкреслює:
"За всіма загальноприйнятими показниками Україна вже мала б програти. Вона гальмує противника, чиє населення в 4,5 рази перевищує її власне, який має в 28 разів більшу площу суходолу та економіку в 12 разів більшу за її власну".
Ціна війни: енергетика, економіка та суспільна напруга
Попри військові успіхи, внутрішні наслідки війни стають дедалі відчутнішими. Українська інфраструктура зазнає регулярних ударів, а енергетична система залишається вразливою. Масовані атаки безпілотників і ракет продовжують впливати на великі міста, включно з Києвом.
Економіка утримується на плаву завдяки міжнародній допомозі та розвитку оборонного сектору, однак втрати робочої сили є значними. Загальне скорочення населення працездатного віку суттєво впливає на темпи відновлення.
Найбільш критичним залишається стан енергетики. Представники громадського сектору та радники уряду наголошують, що саме енергетична стабільність, а не лише ситуація на фронті, визначатиме стійкість країни найближчими роками.
Тарас Чмут, громадський активіст і радник Міністерства оборони, зазначає, що зараз він більше хвилюється про енергетику, ніж про лінію фронту. Він стверджує:
"Війни ведуться не арміями, а суспільствами. Якщо віра в нашу здатність витримати війну зруйнується, то зруйнується і воля до боротьби".
Суспільство при цьому залишається напруженим. Опитування, проведені в Україні, фіксують три великі групи: стійких патріотів, поміркованих скептиків і демотивованих громадян. Серед чинників, що найбільше підривають довіру, називають корупцію та недовіру до інституцій.
Внутрішні ризики та політична напруга: мобілізація та централізація влади
Питання мобілізації стало одним із найбільш чутливих у суспільстві. Хоча армія загалом забезпечує необхідний набір, нерівність у підходах і випадки примусової мобілізації викликають суспільне невдоволення.
Паралельно з цим у країні загострюються політичні суперечності. Корупційні скандали та боротьба всередині еліт підривають довіру до влади, особливо на тлі неможливості проведення виборів у воєнний час.
Попри публічну стійкість і дипломатичні зусилля президента Володимира Зеленського, в Україні зростає критика щодо стилю управління на найвищому рівні. За словами співрозмовників, наближених до політичних процесів, система ухвалення рішень дедалі більше концентрується навколо вузького кола осіб, а формат управління набуває більш централізованого характеру.
Інсайдери стверджують, що Офіс президента посилив вплив на інформаційне середовище, зокрема через мережу пов’язаних медіаресурсів і соціальних акаунтів, які використовуються для формування публічних наративів і критики опонентів. Окремі антикорупційні ініціативи, за їхніми словами, нібито стикалися з тиском і зустрічними юридичними діями.
Також у матеріалі згадуються кадрові перестановки в силових структурах, які, на думку критиків, можуть свідчити про посилення особистої лояльності як ключового критерію призначень.
"Зеленський не терпить сильних людей", – скаржиться високопоставлений офіцер розвідки. "Він створив навколо себе культ вірності".
Війна без кінця: відсутність переговорів та стратегія виснаження
Переговорні процеси, які періодично виникали за участі міжнародних посередників, не привели до стійкого результату. Ідеї компромісного миру з поступками територій наразі втратили політичну підтримку.
Фактично бойові дії тривають у режимі виснаження, де обидві сторони намагаються досягти переваги через довготривалий тиск. Жодна зі сторін не демонструє готовності до швидкого завершення війни.
"Урядові джерела повідомляють, що Зеленський наказав готуватися до ще двох-трьох років війни. Немає переконливої причини, чому Україна не може продовжувати воювати так довго. Вона виживе, хоча й заплямована мілітаризмом та корупцією воєнного часу. Для деяких українців цього недостатньо", – пише видання.
Війна в Україні: останні прогнози
Раніше аналітик Майкл Кофман заявив, що Росія не досягла очікуваних результатів на фронті й дедалі більше покладається на виснаження України через масовані удари по інфраструктурі.
Нещодавно Кофман відвідав Україну. Він прокоментував настрої серед українців щодо переговорів і можливого припинення вогню, зазначивши, що, за його словами, Україна об’єктивно перебуває у кращому становищі, ніж раніше.
