Баклан: "птах з пекла" чи жертва стереотипів?
Птах, якого часто називають "птахом з пекла", "чорною смертю" або навіть "рибним терористом", став одним із найбільш суперечливо сприйнятих у світі. Йдеться про баклана – вид, який століттями отримував негативний образ у літературі, мистецтві та від рибалок, що часто його зневажають, пише The Economist. Однак, як пояснює професор англійської мови з Королівського коледжу Лондона Гордон Макмаллан, проблема полягає не в самому птахові, а в людському сприйнятті природи та схильності ділити її на "добре" і "погане".
Дослідник наголошує, що "баклан захопився тенденцією людської культури сортувати тварин за бінарними категоріями 'хороші' та 'погані'". У своїй новій праці Макмаллан розкриває "культурну історію жадібності та упереджень", де баклан слугує яскравим прикладом того, як суспільство формує репутацію тварин через власні страхи та стереотипи.
Культурні міфи проти наукової реальності
Негативний образ баклана посилювався класичними авторами протягом століть. У творах Вільяма Шекспіра цей птах часто асоціювався з жадібністю, а в епічній поемі Джона Мілтона "Втрачений рай" диявол навіть приймав його подобу. Частково упередження пояснюється зовнішністю баклана: його темне оперення та характерна поза з розкритими крилами можуть виглядати загрозливо для людського ока.
Найбільше ж напруження виникає через конкуренцію за рибу. Рибалки часто звинувачують бакланів у надмірному вилові, що нібито шкодить рибним запасам. Проте, за словами Гордона Макмаллана, наукові дані цього не підтверджують: раціон бакланів не перевищує норму для інших рибоїдних птахів. Також твердження про "інвазивність" цього виду є помилковими; чисельність бакланів відновилася лише після значного скорочення популяції у XX столітті через пестициди та полювання.
Що історія баклана говорить про людство
Науковець проводить паралелі між ставленням до бакланів і тим, як люди обирають "улюблені" та "неулюблені" види тварин. Наприклад, пеліканів часто символічно пов’язують із жертовністю та благородством, тоді як баклани отримують виключно негативні конотації без об’єктивних причин.
"Жоден птах не може контролювати, як його сприймають", – підсумовує дослідник. Він додає, що історія баклана є не стільки відображенням реальної поведінки тварини, скільки дзеркалом людських уявлень, упереджень і схильності до спрощеної категоризації природи.
