Вовки Єллоустоуна: справжній успіх чи міф?

Експеримент з вовками в Єллоустоуні: успіх чи міф?

У 1995 році з Канади до Єллоустоунського національного парку привезли 14 вовків у рамках однієї з найвідоміших природоохоронних програм в історії США. За кілька років у парку оселили 31 вовка, а сам проєкт став символом успішного відновлення екосистем.

До повернення вовків парк майже 70 років залишався без свого головного хижака. Останнього вовка тут вбили в 1926 році. За цей час популяція лосів зросла вдесятеро і досягла близько 19 тис. особин на початку 1990-х років.

Численні стада лосів активно об'їдали молоді верби, осики та тополі вздовж річок і струмків. Це призвело до скорочення чисельності бобрів, які залежали від цих дерев як від джерела їжі та будівельного матеріалу для гребель. Без бобрових гребель струмки почали швидше розмивати береги, а рівень ґрунтових вод поступово знижувався.

До 1995 року значна частина території Єллоустоуна помітно змінилася: заболочені ділянки зникли, а багато річкових долин перетворилися на сухі трав'янисті поля.

Теорія трофічного каскаду

Найбільшу популярність здобула теорія екологів Вільяма Ріппла та Роберта Бешти. Вони стверджували, що вовки запустили так званий "трофічний каскад".

Згідно з цією гіпотезою, хижаки скоротили чисельність лосів і змінили їхню поведінку. У результаті тиск на молоді дерева зменшився, верби та осики почали відновлюватися, слідом за ними повернулися бобри, а потім почали змінюватися навіть річкові системи.

Широку популярність теорія отримала після виходу в 2014 році вірусного відео "Як вовки змінюють річки". У ролику стверджувалося, що повернення вовків призвело до масштабного відновлення екосистеми, аж до зміни річкових русел.

Нові дослідження: складна картина

Однак вчені з Університету штату Колорадо вважають, що реальна картина значно складніша.

Команда дослідників під керівництвом Томаса Хоббса та Девіда Купера протягом 20 років вивчала північну частину парку. У ході експериментів вчені створювали штучні боброві греблі та обмежували доступ лосів до окремих ділянок рослинності.

Результати показали, що відсутність випасу дійсно сприяє зростанню верб, однак набагато важливішим фактором виявилося відновлення гідрологічного режиму. Там, де греблі підвищували рівень ґрунтових вод, дерева росли значно краще незалежно від присутності лосів.

Дослідники дійшли висновку, що повернення вовків саме по собі не змогло повністю відновити прибережні екосистеми північного Єллоустоуна.

Розбіжності серед вчених

У відповідь Ріппл і Бешта заявили, що їхні колеги вивчали лише частину території парку і недооцінили вплив хижаків на більш масштабні процеси. Наукова дискусія триває досі.

Згоди серед вчених

Незважаючи на розбіжності, фахівці дійшли згоди щодо кількох ключових висновків.

Наразі в Єллоустоуні мешкає близько 100 вовків. Чисельність лосів у північній частині парку скоротилася приблизно на 70-80% порівняно з показниками середини 1990-х років. Деякі зарості верб і сосен відновилися, а кількість бобрів на окремих водоймах збільшилася.

Однак головне питання досі залишається відкритим: яку частину цих змін можна безпосередньо пов'язати з поверненням вовків, а яку – з діяльністю бобрів, впливом інших хижаків, кліматичними факторами та особливостями гідрології.

Висновки після 30 років спостережень

Сьогодні дослідники визнають, що популярна історія про те, що вовки "змінили річки", є надто спрощеною.

Екосистема Єллоустоуна дійсно почала відновлюватися після повернення хижаків, однак цей процес виявився набагато складнішим, ніж передбачалося раніше. Деякі річкові долини відновилися лише частково, популяції бобрів все ще значно нижчі за історичні значення, а багато змін залежать від безлічі взаємопов'язаних факторів.

Проте вчені не сумніваються в головному: повернення вовків стало найважливішою подією для екосистеми парку. Але остаточної відповіді на питання, наскільки саме вовки змінили Єллоустоун, наука поки що не дала.