Плаваючи ШІ-вузли Panthalassa: енергія океану
Panthalassa: плаваючі ШІ-вузли посеред океану
Інвестори Кремнієвої долини, зокрема співзасновник Palantir Пітер Тіль, інвестували сотні мільйонів доларів у розгортання центрів обробки даних (ЦОД) для штучного інтелекту, що працюватимуть на енергії океанських хвиль. Цей крок зумовлений зростаючими труднощами, з якими стикаються технологічні компанії при будівництві наземних ЦОД.
Інвестиції та пілотний проєкт
Останній інвестиційний раунд на суму $140 млн допоможе компанії Panthalassa завершити будівництво пілотного виробничого об’єкта поблизу Портленда, штат Орегон, та прискорити розгортання плаваючих "вузлів". Ці конструкції, що рухаються разом із хвилями, призначені для генерації електроенергії.
На відміну від традиційних підходів, плаваючі вузли безпосередньо живитимуть чіпи ШІ на борту та передаватимуть результати обчислень клієнтам по всьому світу через супутниковий зв’язок.
"Ідея Panthalassa перетворює проблему передачі енергії на проблему передачі даних", — зазначив Бенджамін Лі, архітектор комп’ютерних систем та інженер Університету Пенсільванії. "Виконання обчислень ШІ в океані потребуватиме передачі моделей до морських вузлів, а потім — відповідей на запити".
Конструкція та принцип роботи
Кожен вузол схожий на величезну сталеву кулю, що гойдається на воді. Вертикальна трубчаста конструкція занурюється під поверхню, де рух хвиль піднімає воду в напірний резервуар. Звідти вода спускається, обертаючи турбогенератор, який виробляє відновлювану енергію для чіпів ШІ.
Серед інвесторів раунду Series B — Джон Дорр, TIME Ventures Марка Бенйоффа та SciFi Ventures Макса Левчина. "Майбутнє потребує більше обчислювальних потужностей, ніж ми можемо уявити", — заявив Пітер Тіль. "Позаземні рішення більше не є науковою фантастикою. Panthalassa відкрила океанський кордон".
Крім генерації енергії, чіпи ШІ-вузлів охолоджуватимуться навколишньою водою, що може стати додатковою перевагою перед традиційними ЦОД.
"Морські обчислення можуть запропонувати масштабну перевагу в охолодженні завдяки низькій температурі навколишнього середовища", — пояснив Лі. "Наземні центри обробки даних витрачають багато електроенергії і прісної води на охолодження".
Випробування та перспективи
Panthalassa вже провела випробування кількох прототипів технології перетворення енергії хвиль. Зокрема, Ocean-1 тестувався у 2021 році, а Ocean-2 пройшов тритижневі морські випробування біля берегів штату Вашингтон у лютому 2024 року.
Найновіший прототип, Ocean-3, планується випробувати у північній частині Тихого океану у 2026 році. Його довжина сягатиме близько 85 метрів — майже як висота лондонського Біг-Бена чи нью-йоркського Флатайрон-білдінгу.
Генеральний директор і співзасновник компанії Ґарт Шелдон-Кулсон заявив, що метою є розгортання тисяч таких вузлів.
Виклики та ризики
Перш ніж Panthalassa зможе перетворити світові океани на обчислювальні ресурси для ШІ, доведеться подолати чимало труднощів. Використання супутникового зв’язку для передачі даних між вузлами та клієнтами означає роботу з обмеженою пропускною здатністю та затримками сигналу. Це суттєво відрізняється від традиційних ЦОД, які використовують оптоволоконні кабелі для швидкої передачі великих обсягів даних.
Обмеження супутникового зв’язку можуть ускладнити координацію між вузлами для виконання масштабних завдань ШІ. Тому така схема навряд чи зможе повністю замінити традиційні ЦОД, хоча в окремих випадках може бути корисною.
"Супутники можуть передавати сотні мегабіт на секунду, що цілком прийнятно для відповідей на запити в реальному часі", — зазначив Лі. "Однак часта комунікація між вузлами може бути складною. Передача великих обсягів даних може потребувати фізичного транспортування дисків кораблями, хоча це слід робити лише періодично".
Технічне обслуговування та заміна компонентів також можуть стати проблемою для вузлів, розкиданих по океанах.
Panthalassa стверджує, що вузли зможуть "витримувати більше десяти років у найсуворіших океанських умовах", функціонуючи без технічного обслуговування або втручання людини. Вузли мають бути автономними та самохідними, хоча початкове розгортання, ймовірно, здійснюватиметься з кораблів.
Попередники та альтернативи
Ідея розміщення обчислювальних ресурсів в океані не нова. Найвідоміший приклад — Microsoft Project Natick, в рамках якого у 2015 та 2018 роках проводилися експерименти з розміщення серверів під водою.
"Такі підводні випробування показали, що герметичні системи з охолодженням морською водою можуть мати нижчі показники відмов, ніж наземні", — зазначив Лі.
Хоча Microsoft не комерціалізувала цей напрям, китайські компанії вже розгорнули підводні ЦОД біля острова Хайнань та узбережжя Шанхаю. Існують також проєкти плаваючих ЦОД, зокрема будівництво такого центру компанією Keppel для Сінгапуру.
Економічні перспективи
Комерційне розгортання плаваючих вузлів Panthalassa планується на 2027 рік після завершення пілотної фази з Ocean-3. За прогнозами компанії, вартість виробництва електроенергії може становити менше $0,02 за кВт·год, що зробить океан одним із найдешевших джерел енергії для ШІ-інфраструктури.
До команди Panthalassa входять колишні співробітники SpaceX і Tesla. Компанія налічує 120 працівників і позиціонує себе як публічну корпорацію суспільної користі.
Плани Panthalassa значно амбітніші за попередні морські проєкти. Готовність Кремнієвої долини інвестувати $210 млн у таке бачення пояснюється тим, що великі технологічні компанії планують витратити $765 млрд на будівництво ЦОД для ШІ до 2026 року. При цьому вони стикаються зі спротивом місцевих громад, затримками будівництва через дефіцит електроенергії та нестачу робочої сили.
Незважаючи на інженерні та бізнесові виклики, плаваючі обчислювальні вузли для ШІ виглядають більш реалістичною альтернативою, ніж орбітальні центри обробки даних, на які також роблять ставку в Кремнієвій долині.
