Кнопка: втрата розуміння та минула електрична грамотність
Ми більше не розуміємо, як працюють речі навколо нас
Натискна кнопка – це втілення найпростішого механізму: ви натискаєте, і щось відбувається. Так ми викликаємо ліфт, повідомляємо другові, що стоїмо біля його дверей. Важко уявити механізм, що викликав би менше запитань.
Проте, як пише IFL Science, майже кожне значне досягнення в історії супроводжувалося власною хвилею моральної паніки. Ще Сократ висловлював розпач з приводу розвитку писемності, побоюючись, що вона знищить людську пам'ять. У XVIII столітті занепокоєння викликало народження роману, який, як побоювалися, міг довести молодих жінок до масових самогубств. Століттям пізніше – подорожі на поїздах. Вважалося, що рух зі швидкістю до 80 км/год (!) призведе до того, що матки мандрівниць "вилетять з їхніх тіл". Як тут було не хвилюватися?
Натискна кнопка не стала винятком із цього правила. Вони почали з'являтися повсюди наприкінці XIX століття: спершу в дверних дзвінках, потім у вимикачах світла, будильниках, ліхтариках, і зрештою заполонили весь простір навколо. І, за традицією, люди жахнулися. Але чому?
Парадокс кнопки: чому простий механізм викликав страх?
Концепція "натисни сюди, і щось станеться" не така вже й нова – клавесин існує з XIV століття, а орган і того старший, його історія налічує не менше 2400 років.
Однак ці приклади були цілком зрозумілими. Відкрийте корпус клавесина, і ви побачите, як клавіші працюють подібно до важелів: ви натискаєте на один кінець, інший піднімається, зачіпаючи струну і видобуваючи звук. Чи можна сказати те саме, скажімо, про дверний дзвінок?
Навіть у найперші дні існування електричних кнопок відповіддю зазвичай було "ні" – і дехто вважав це проблемою. Педагог і активістка Дороті Кенфілд Фішер у своєму посібнику з виховання дітей "Самостійність" 1916 року підкреслювала: "Той факт, що в сучасній Америці так часто можна натиснути кнопку й отримати послугу, здається, звільняє людину від будь-якої необхідності нести відповідальність за те, що відбувається за кнопкою."
Вона попереджала, що існує велика небезпека для "природно інертної маси людства і для дітей без життєвого досвіду" стати настільки залежними від електричної кнопки, що "колеса ініціативи зламаються або, принаймні, заіржавіють від тривалого невикористання".
Іншими словами: якщо пристрій працює від простого дотику до кнопки, це заважає людям розуміти, як він влаштований – фактично, позбавляє їх навіть інтересу до цього розуміння. І ось у чому справа: для більшості з нас Фішер, схоже, не помилилася, чи не так?
Сучасна необізнаність і минула електрична грамотність
Якщо ви не інженер або просто не виявляєте особливого інтересу до теми, ви, ймовірно, не знаєте точно, як натискання кнопки перетворюється на викликаний ліфт або переключений телеканал. Але так було не завжди.
Рейчел Плотник, нині доцент кафедри кіно та медіадосліджень в Університеті Індіани в Блумінгтоні, у своїй роботі 2012 року заявила: "Наприкінці XIX століття багато пересічних людей мали практичні знання не тільки про електрику, але й про кнопки, на які вони натискали, та про зв’язок між ними."
Вона пояснила: "В офіційному шкільному середовищі вчителі навчали учнів початкових класів тому, як створювати електричні дзвінки, зумери та кнопки; справді, школи вважали складання цих побутових електричних приладів важливою частиною навчальної програми з природознавства."
Школа була не єдиним місцем, де діти дізнавалися про електроніку. Існували старовинні набори для складання електричних приладів; журнали та книги, орієнтовані на дітей, заохочували їх досліджувати принципи роботи електричних дзвінків і кнопок і навіть давали інструкції, як зібрати їх з нуля.
"У статті в Atlanta Constitution у 1900 році під назвою "Хлопчик і дзвінок" детально описувалося, як хлопчик повинен сконструювати свій перший дзвінок для матері," – підкреслила Плотник. "У розділі під назвою "Натискна кнопка" автор зазначив, що "натискна кнопка настільки проста, що звичайний хлопчик може взяти два шматки тонкої листової латуні, міді або заліза і зробити її за кілька хвилин."
Чи змогли б ви зробити це сьогодні?
Перемога кнопки: як капіталізм змінив наше ставлення до технологій
Якщо люди так турбувалися про втрату допитливості та розуміння електрики, ви можете запитати, чому натискна кнопка сьогодні така поширена? Невже кнопка... перемогла?
Так – і причиною цього є наш старий друг капіталізм.
"На відміну від педагогів та аматорів, багато інших, особливо ті, хто працював в електротехнічній промисловості, просували погляд на перші кнопки як на нестрашні та такі, що не вимагають зусиль, обличчя електрики," – пояснила Плотник. "Це означало вихваляння цих вимикачів за їхню здатність автоматично подавати неймовірні електричні сили простим дотиком, без необхідності (або приводу) для втручання користувача чи глибокого розуміння."
За рідкісним винятком, люди були раді прийняти легкість – просто натиснути кнопку і отримати бажане, а компанії експлуатували і заохочували цю тенденцію. Edison Electric рекламувала кнопкове освітлення як практично рятівне – світ до них, за їхніми натяками, був у владі злодіїв і сповнений випадкових каліцтв, – а Kodak знаменито заявив: "Ви натискаєте на кнопку, ми робимо все інше." Будь-які глибші знання були одночасно непотрібними і дедалі важкодоступнішими.
Втрата нашої електричної кмітливості не минула без опору. У 1910-х і 20-х роках відбувся сплеск активності експертів і старовинних "інфлюенсерів", які виступали за краще розуміння того, як кнопки й електрика працюють разом. Але було занадто пізно: на той момент кнопок стало так багато, що люди звикли до них і не особливо прагнули дізнаватися більше.
"Простий дизайн кнопки, можливість увімкнення/вимкнення та символічна сила означали, що мало кому потрібно було знати, що відбувається за інтерфейсом," – заявила Плотник. "Залишалося незрозумілим, чи зможуть представники галузі повернути цей приплив назад."
