Як змінилися оборонні рубежі України з початку війни

Як змінилися оборонні рубежі української армії з початку повномасштабної війни

З перших днів російського вторгнення в 2022 році оборонні позиції та інженерні загородження, створені українськими військовими, відіграли вирішальну роль у стримуванні просування окупантів до Києва. З переходом війни у фазу позиційних боїв українські інженери продовжили вдосконалювати систему оборони, адаптуючись до змін у тактиці російських військ, які поєднували традиційні методи з новітніми технологіями.

У відповідь на переорієнтацію росіян з масованого використання бронетехніки та артилерії на застосування дронів і піхоти Україна створила складну, багаторівневу оборонну мережу. Вона поєднує класичні інженерні рішення з сучасними тактиками та технологіями, про що йдеться у матеріалі Forbes.

Про поточний стан української оборонної системи розповів бригадний генерал Василь Сиротенко, начальник Інженерних військ Командування Сил підтримки Збройних сил України, під час форуму "Бойова інженерія та логістика 2026". За його словами, система еволюціонувала від традиційної багаторівневої структури до "стійкої оборони", яка постійно адаптується до умов на фронті. Її мета — не лише утримувати позиції, а й формувати поле бою та створювати сприятливі умови для дій українських сил.

Особливості сучасної оборони України

Основою оборонної системи є щільна мережа інженерних загороджень, призначених для блокування будь-якого просування противника — як технікою, так і піхотою. До неї входять:

• багаторядні смуги спірального колючого дроту;
• протитанкові рови;
• бетонні бар'єри "зуби дракона", розташовані вглиб оборони та дубльовані на наступних рубежах.

Ці загородження значно масштабніші за традиційні доктринальні проекти, що стало можливим завдяки інноваціям на полі бою. Наприклад, Україна адаптувала траншейний екскаватор БТМ-3 для одночасного укладання кількох ниток колючого дроту, що дозволяє швидко створювати щільні смуги з трьох ниток, які іноді досягають 18 рядів в одній системі перешкод.

Результатом стала глибока та складна оборонна мережа. Як зазначив Сиротенко, ці перешкоди не лише захищають українських військових під час штурму, а й стали основним засобом ведення бою — вони руйнують, дезорієнтують та завдають втрат противнику.

Важливою рисою системи є інтеграція безпілотних технологій в інженерні операції. Українські сили все частіше використовують повітряні дрони та наземні роботи для створення та розширення загороджень, зокрема через дистанційне мінування. Це дозволяє встановлювати міни як на передньому краї, так і вглиб території противника без ризику для особового складу. Координація відбувається в режимі реального часу, що дає змогу командирам контролювати процес, оцінювати ефективність перешкод та оперативно коригувати їх.

Україна відійшла від радянської доктрини великих укріплених опорних пунктів. Натомість оборонна мережа складається з численних невеликих розосереджених підрозділів на позиціях, спроектованих для виживання. Ці позиції малопомітні та оснащені захистом від дронів і високоточних ударів, включаючи:

• криті взаємопов'язані траншеї;
• посилені укриття, деякі з яких настільки міцні, що росіянам доводилося застосовувати протитанкові міни ТМ-62 для їх зламу;
• маршрути постачання та ротації, захищені антидроновими сітками, що забезпечує безпечне переміщення особового складу.

На окремих ділянках ці захисні коридори простягаються на 100 кілометрів від лінії фронту.

Як росіяни штурмують українську оборону

Незважаючи на численні поразки в Україні, Росія залишається однією з найбільших армій світу з потужним арсеналом сучасних озброєнь. Її оборонно-промисловий комплекс активно розвиває новітні технології, зокрема дрони, засоби радіоелектронної боротьби та гіперзвукову зброю.

Маючи такий арсенал, росіяни застосовують багатосторонній підхід для прориву української оборони. Зазвичай операції починаються з повітряних і вогневих ударів із використанням:

• великих дронів;
• керованих авіабомб;
• артилерії;
• ракет.

Метою цих ударів є ослаблення ділянок оборони та створення проломів для наступних сил. Українська система ППО та дрони-перехоплювачі обмежують ефективність таких атак, проте окремі боєприпаси, особливо керовані бомби, все ж прориваються.

Однак глибина української оборони ускладнює повне проникнення ударів. Розосереджені невеликими групами українські захисники менш вразливі. Навіть після обстрілу ці підрозділи часто зберігають боєздатність і можуть завдавати ударів дронами або артилерією по наступаючих силах, які намагаються подолати загородження.

Під час обстрілів росіяни висувають операторів дронів для запуску тактичних FPV-дронів у пошуках українських солдатів і техніки. Хоча оборонні позиції забезпечують фізичний захист, українські військові також оснащені засобами протидії безпілотникам, зокрема засобами радіоелектронної боротьби та дробовиками, що знижує ефективність таких атак.

Після обстрілу починається штурм сухопутних військ, які намагаються використати створені вразливості. Однак вони швидко стикаються з глибокою та ешелонованою системою загороджень, призначеною для уповільнення та спрямування їхнього руху. Колючий дріт ускладнює просування піхоти, а "зуби дракона" та протитанкові рови обмежують маневреність техніки.

Подолання цих перешкод потребує часу, особливо з огляду на їхню глибину та щільність. Ця затримка дає змогу українським захисникам виявити спробу прориву та відреагувати, зазвичай спрямовуючи дрони або артилерію на точку атаки.

Росіяни часто проводять кілька штурмів одночасно, намагаючись розсіяти українську оборону. Для успіху такі атаки мають бути синхронізованими та підтримуватися надійним зв'язком. Однак українська система радіоелектронної боротьби порушує цей зв'язок, ускладнюючи координацію. Ці системи, як і засоби придушення дронів, постійно модернізуються для підтримання ефективності.

Як еволюціонуватиме оборона України

У міру продовження війни як українська оборона, так і російський наступ продовжуватимуть розвиватися. Росія впроваджуватиме нові технології, намагаючись отримати тактичну перевагу, як це вже відбувалося протягом конфлікту.

Російські аналітики вказують на рої дронів як потенційний засіб прориву оборонних ліній, що дозволить операторам на передових позиціях координувати складні удари. Також розглядається можливість використання наземних роботів для виконання завдань з прориву. Ці технології, ймовірно, поєднуватимуться з адаптацією тактики, оскільки Росія відходить від менш ефективних підходів радянської епохи.

Українські інженери, у свою чергу, розширюють і поглиблюють оборонну мережу, додаючи нові бар'єри та смуги загороджень, що робить її ще менш проникною.

Як зазначив Сиротенко, Україна розробляє безпілотні оборонні позиції, здатні забезпечувати протиповітряну оборону, вести спостереження за перешкодами та надавати вогневу підтримку прямим наведенням без постійної присутності людини. Спочатку ці системи керуватимуться дистанційно, а згодом планується інтеграція штучного інтелекту для зниження навантаження на операторів.

У сучасних війнах перевага зазвичай на боці оборони, особливо якщо вона так добре укріплена, як в України. Водночас сторона, яка швидше адаптується та ефективніше використовує нові технології, отримує значну перевагу на полі бою.

Наразі Україна поєднує обидві ці переваги. Росія продовжуватиме шукати вразливості та адаптуватися, тоді як Україна вдосконалюватиме свою оборонну систему у відповідь на мінливі умови війни.