Росія колонізує окуповані території України: заміна населення

На окупованих територіях триває колонізаційна політика Росії: заміна населення та примус до лояльності

На тимчасово окупованих територіях України відбувається катастрофічне скорочення місцевого населення. Російська влада масово замінює його приїжджими з РФ, а молодь, яка виросла в окупації, вже сприймає таке життя як норму. Про це йшлося під час презентації аналітичного звіту "Соціально-гуманітарне становище на тимчасово окупованих територіях України", підготовленого експертами ГО "Східна правозахисна група" та Інституту стратегічних досліджень і безпеки.

Росія створює умови для незворотньої інтеграції окупованих територій

Віра Ястребова, директорка ГО "Східна правозахисна група" та докторка філософії з політичних наук, наголосила, що російська політика на окупованих територіях спрямована не на тимчасовий контроль, а на остаточне включення цих земель до політичного, економічного та культурного простору РФ.

"Російська політика пройшла еволюцію від військової окупації до інституційного панування. На початкових етапах головним механізмом контролю була військова присутність. Сформовані окупаційні адміністрації застосовували насильство та примус. Сьогодні ж основним інструментом впливу на цивільне населення стало змушення до отримання російського громадянства. Без нього неможливо отримати соціальне забезпечення, доступ до освіти, вирішувати майнові питання чи навіть працевлаштуватися. Той рівень соціального тиску та примусу, який застосовується до громадян України в окупації, фактично унеможливлює отримання будь-яких послуг без російського паспорта", — зазначила Ястребова.

Вона також констатувала, що на окупованих територіях відбувається цілеспрямоване заміщення місцевого населення росіянами. Скорочення населення перевищило 60%, що свідчить не лише про гуманітарну та соціальну кризу, а й про свідому колонізаційну політику РФ.

"Росія залишає лише тих, кого зламала та навчила бути лояльними до режиму, або замінює їх на росіян, які підтримують окупаційну владу", — підкреслила експертка.

Окупанти створюють нестерпні умови для місцевих мешканців

Максим Бутченко, письменник та заступник директора Інституту стратегічних досліджень і безпеки ім. Павла Лисянського, зазначив, що окупанти штучно створюють умови, за яких у місцевих мешканців залишається два вибори: або виїхати, або голодувати. Водночас на окуповані території масово завозять росіян. За його словами, у Маріуполі їх уже близько 80–100 тисяч, у Мелітополі — близько 60 тисяч.

"Все робиться для того, щоб українців там залишилося якомога менше. Настільки мало, щоб можливість деокупації була максимально ускладнена", — підсумував Бутченко.

Насильство та безправ’я: як окупанти ставляться до жінок

Микола Осиченко, журналіст, розповів про зневажливе ставлення окупантів до жінок на тимчасово окупованих територіях. Якщо на початку окупації це були лише погрози та натяки на сексуальне насильство, то тепер воно стало буденністю.

"Особливо жахлива ситуація в Горлівці. Спочатку окупанти казали: 'Ну що ви там? Що ми вам зробимо?'. А тепер місцеві не випускають своїх доньок на вулицю самі, бо дівчат викрадають кадирівці. Усі це бачать, усі це чують, але ніхто нічого не робить", — розповів журналіст.

Безробіття та дискримінація: як працює окупаційна економіка

Олександр Позній, директор дослідницької компанії "Active Group", зазначив, що на окупованих територіях попри велику кількість вакансій серед місцевих панує масове безробіття. На роботу беруть переважно приїжджих з Росії, навіть на низькокваліфіковані посади.

"Ми фіксували випадки, коли в школи та підприємства масово направляли вчителів і медиків з РФ за вахтовим методом. Були ситуації, коли навіть двірників привозили з Росії. При цьому зарплати місцевих значно нижчі, ніж у приїжджих. Наприклад, місцевий працівник отримує 300 доларів, а росіянин на тій самій посаді — у 2–3 рази більше", — розповів Позній.

За його словами, економіка окупованих територій побудована на принципі лояльності. Роботу та можливості для заробітку отримують лише ті, хто демонструє підтримку окупаційній владі. На одного шукача роботи припадає 13 вакансій, але влаштуватися можуть лише ті, хто пройде перевірку на лояльність.

Молодь не знає іншого життя

Олександр Позній також зазначив, що молодь, яка виросла в окупації, вже не уявляє іншого життя. Для неї російська влада та обмеження стали нормою.

"Ми проводили інтерв’ю з 18-річною дівчиною з Донецька чи Луганська. Вона казала, що в них нормальна освіта, нормальні школи, парки, все гаразд. Спочатку ми думали, що вона просто не хоче говорити. Але коли ми провели ще кілька інтерв’ю з молоддю, зрозуміли: вони просто не знають, як може бути інакше. Для них вода раз на 2–3 тижні — це стабільне життя", — розповів експерт.

Держава не має чіткої стратегії щодо окупованих територій

Олександр Позній наголосив, що українська держава досі не визначилася зі стратегією щодо мешканців окупованих територій: закликати їх виїжджати на підконтрольні території чи чекати звільнення.

"Українській державі потрібно прийняти рішення щодо свого ставлення до окупованих територій. Є два шляхи: або, як Фінляндія у 1939 році, сказати: 'Всі фіни, виїжджайте', або, як у інших прикладах, заявити: 'Залишайтеся, ми вас повернемо'. Наразі державна політика полягає у відсутності політики щодо окупованих територій", — зазначив Позній.

Ситуація погіршується з кожним роком

Юлія Горбова, кандидатка соціологічних наук та директорка Інституту соціологічних досліджень КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, наголосила, що щороку життя на окупованих територіях стає гіршим.

"60% бюджету людина на окупованих територіях витрачає на базові потреби, без яких просто неможливо вижити. Там немає покращення, немає надії на те, що ситуація зміниться на краще. Навпаки — люди кажуть, що стає значно гірше з кожним роком. Тому потрібно напрацьовувати стратегії реагування", — зазначила Горбова.

Громадські ініціативи можуть стати основою для державної політики

Ольга Безрукова, докторка соціологічних наук, доцентка та голова Київського відділення Соціологічної асоціації України, погодилася з тим, що держава не має чіткої стратегії щодо громадян України на окупованих територіях.

"Громадські ініціативи, дослідницькі компанії та небайдужі люди можуть стати основою для вироблення нової державної політики. Моя мрія — потрапити в окуповане місто, в якому я народилася. Я сподіваюся, що мрії кожного з нас, хто був змушений покинути рідні землі, здійсняться", — сказала Безрукова.