Війна на Азовському морі: загрози та наслідки для екосистеми

Війна та окупація: як змінилася екосистема Азовського моря

Окупація росіянами узбережжя Азовського моря та активні бойові дії завдали значної шкоди екологічній ситуації в регіоні. Зокрема, виникла реальна загроза зникнення видів, які мешкали виключно в цій акваторії.

Про це УНІАН розповів кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Максим Височин.

Незворотні зміни чи потенційні загрози?

Наразі дослідити реальний стан екосистем Азовського моря поблизу Бердянська та Кирилівки практично неможливо. Окуповані території закриті для науковців, а збір даних повністю заблокований. Тому говорити про конкретні зміни поки що передчасно — йдеться переважно про ймовірні загрози.

До повномасштабного вторгнення регіон активно вивчався. На узбережжі діяла розгалужена мережа природоохоронних об’єктів: Приазовський та Азово-Сиваський національні природні парки, а також національний природний парк «Меотида». Усі вони нині перебувають під окупацією та не функціонують.

Ці території були ключовими осередками біорізноманіття. Прибережні екосистеми відзначалися унікальним різноманіттям, зокрема тут гніздилися рідкісні водно-болотні та степові види птахів. Наприклад, у парку «Меотида» розташовувалася одна з найбільших у Європі колоній мартина чорноголового. Однак уже до 2022 року через російські військові навчання на Кривій косі ця колонія зникла.

Забруднення та його наслідки

Азовське море — одне з наймілкіших у світі, з максимальною глибиною лише 15 метрів. Його екосистема надзвичайно чутлива до змін, зокрема до підвищення солоності. До війни цей показник становив близько 11 проміле, але останніми роками він зріс до 16 проміле, наближаючись до солоності Чорного моря (18 проміле). Такі зміни становлять серйозну загрозу для місцевих видів, адаптованих до менш солоних умов.

Війна додала нових екологічних проблем:

• Розливи нафтопродуктів — токсичні речовини потрапляють у воду, накопичуються в організмах риб, ракоподібних та птахів, порушуючи харчові ланцюги;
• Потоплені кораблі та техніка — не лише забруднюють море важкими металами та паливом, а й руйнують донні біоценози;
• Вибухи та акустичне забруднення — дезорієнтують морських ссавців (дельфінів) та призводять до їхньої загибелі;
• Неочищені стічні води — через пошкоджену інфраструктуру в море потрапляють побутова хімія, органічні забруднювачі та мікроби.

Особливо небезпечним є мазут, який не лише покриває поверхню води, а й осідає на дні, отруюючи бентосні організми. Відновлення таких ділянок може тривати десятки, а то й сотні років.

Стан заповідних територій та тваринного світу

Азовське узбережжя — це унікальна система лиманів, кіс та мілководь, які слугували нерестовищами для риб і місцями концентрації птахів. Окупація Приазовського національного парку та інших заповідних територій унеможливила моніторинг стану екосистем.

Зокрема, Молочний лиман, що входить до парку, був важливим оселищем для водоплавних птахів та морських риб. Нині невідомо, як змінилася чисельність видів, адже для цього потрібні нові дослідження.

Війна також порушила міграційні шляхи птахів. Вибухи, шум від техніки та забруднення змушують пернатих змінювати маршрути, що негативно впливає на їхню чисельність.

Щодо дельфінів, то в Чорному морі кількість загиблих особин зросла у 2-3 рази порівняно з довоєнним періодом. В Азовському морі ситуація, ймовірно, ще гірша через постійні вибухи та окупацію всього узбережжя. За даними Червоної книги України (2009 рік), тут мешкало не більше 1000 дельфінів, але точну кількість нині встановити неможливо.

Чи можна відновити Азовське море?

Азовське море вважається «крихкою» екосистемою, адже навіть незначні зміни фізико-хімічних показників призводять до серйозних наслідків. Підвищення солоності вже спричинило появу чорноморських видів (медуз-корнеротів, рапанів), що загрожує місцевому біорізноманіттю.

Після деокупації регіону знадобиться:

• Масштабний екологічний моніторинг — дослідження стану води, донних відкладів, рибних запасів та пляжів;
• Картографування забруднених ділянок — визначення місць з затонулою технікою та нафтовими плямами;
• Відновлення очисних споруд — щоб зупинити потрапляння неочищених стоків у море;
• Гідрологічні роботи — для зниження солоності води та повернення її до довоєнного рівня.

Однак деякі процеси можуть виявитися незворотними. Якщо зникнуть унікальні «азовські» види, відновити їх буде неможливо. На боротьбу із забрудненнями та відновлення екосистем можуть піти десятиліття.

Майбутнє Азовського узбережжя

Після війни Бердянськ, Кирилівка та інші прибережні міста потребуватимуть не лише відновлення туристичної інфраструктури, а й комплексної екологічної перевірки. Без цього неможливо гарантувати безпеку води, риби та пляжів для відпочивальників.

Експерт наголошує: для покращення ситуації потрібна державна програма, яка включатиме наукові дослідження, природоохоронні заходи та відновлювальні роботи. Лише так можна буде мінімізувати наслідки війни для унікальної екосистеми Азовського моря.