Українець два тижні просидів у російському бліндажі

Українець випадково опинився в російському бліндажі після знищення позиції дронами

34-річний Вадим Летунов з Одеси два тижні вважався зниклим безвісти після того, як його позицію було знищено російськими дронами-камікадзе. Про його неймовірну історію виживання розповідає британське видання The Guardian.

За словами Вадима, російські війська щодня обстрілювали його бліндаж протягом 6-7 годин, застосовуючи міномети та ударні дрони. Наприкінці лютого укриття було зруйновано. Летунову вдалося вижити, проте його напарник загинув. У пошуках порятунку українець побіг у бік інших позицій ЗСУ.

Незабаром він помітив укріплену позицію серед дерев і зайшов до бліндажу. Там його зустрів озброєний солдат у формі, який спочатку наставив на нього автомат.

"Я сказав йому, що я з такої-то бригади і що мене розбомбили. Він відповів: "Заходьте". Я зайшов, а потім почув його акцент – він був росіянином. Я попросив: "Ти не один з нас, чи не так? Будь ласка, не вбивайте мене", – згадує Вадим.

Два тижні в одному бліндажі з ворогом

The Guardian називає цю історію "сюрреалістичною та вражаючою", адже українським і російським солдатам рідко доводиться проводити разом стільки часу.

Російський солдат на ім’я Нікіта наказав Летунову спуститися в підземну камеру та запевнив, що не стрілятиме, оскільки українець був беззбройний. На стіні бліндажу висів саморобний хрест із написом "Спаси и сохрани".

Спочатку Нікіта обіцяв відпустити Вадима наступного ранку, але цього так і не сталося. Летунов зрозумів, що його єдиний шанс вижити – це маніпулювати росіянином. Він швидко з’ясував, що до армії Нікіта був наркоманом і дрібним злочинцем, який пішов на фронт, щоб уникнути в’язниці.

Росіянин обшукав Вадима, сподіваючись знайти наркотики, адже вірив російській пропаганді про те, що всі українські військові вживають заборонені речовини. У наступні дні Нікіта, сидячи в холодному бліндажі майже без їжі, розповідав про "велич російської армії", але при цьому страждав від різких перепадів настрою.

"Він перетворювався на маніяка, приставляв пістолет до мого чола і казав: "Я зараз тебе вб’ю". Я почав молитися, а потім настала тиша. Він просто миттєво передумав. Як це пояснити?" – розповідає Летунов.

Повернення додому

Тим часом командування 118-ї бригади, в якій служив Вадим, вважало його загиблим. Його рідним повідомили, що він, найімовірніше, не повернеться.

Раз на день дрон доставляв у бліндаж пайок: 250 грамів каші, варення та невелику пляшку води. Нікіта давав українцю лише один шматочок шоколаду на день і трохи води – у кришці від пляшки. Згодом росіянин почав скаржитися на жахливі умови: брак їжі та необхідність пити власну сечу.

"Одного ранку він запитав: "Може, це мені варто тобі здатися?". Я відповів: "Не потрібно". Але додав, що умови в українському полоні хороші: триразове харчування, сигарети, дотримання Женевської конвенції", – згадує Вадим.

Ця розмова повторювалася кілька разів. Коли в бліндажі закінчилася вода, вони вирушили на її пошуки. У тумані почувся звук українського дрона. Вадим повісив на дерево табличку зі своїм позивним – "Картман" – і номером бригади, ставши на коліна.

Спочатку дронщики вирішили, що обоє є росіянами, і спробували атакувати їх дроном-камікадзе. На щастя, атаку вдалося скасувати, коли командир Летунова впізнав свого підлеглого. Український дрон доставив їм трохи їжі, але полон для Вадима ще не закінчився.

Через деякий час поруч із бліндажем з’явився український бронетранспортер. "Я не вірив до останнього моменту, що мені вдасться звідти вибратися", – зізнається Летунов.

Так Вадим і Нікіта помінялися ролями: росіянин опинився в українському полоні. Умови його утримання виявилися значно кращими, ніж ті, в яких два тижні перебував українець.

За час полону Летунов втратив палець на нозі через гангрену і тепер пересувається на милицях. Зараз він проходить реабілітацію в Одесі. Росіянина, ймовірно, обміняють на українських полонених, після чого він знову може опинитися на фронті.

Інші історії про полонених

На Сумщині бійцям ЗСУ добровільно здався поранений громадянин Білорусі, який воював на боці Росії. Українському військовому довелося нести його на собі 10 кілометрів по замінованій місцевості, щоб згодом обміняти на полоненого українця.

Також відомий випадок полоненого росіянина, який на допиті заявив, що Україна, вочевидь, більша за РФ, якщо так успішно протистоїть агресору.