Костянтинівка: життя в руїнах та гуманітарна катастрофа
Життя в Костянтинівці: виживання під обстрілами та гуманітарна катастрофа
Костянтинівка на Донеччині перетворилася на зону виживання, де цивільні мешканці змушені жити в умовах, які нагадують Середньовіччя. За словами військових, люди ховаються в підвалах, палять дрова та збирають сміття, щоб зігрітися. Гуманітарні організації залишають запаси для тих, хто залишився, але ресурси стрімко вичерпуються.
До повномасштабного вторгнення росії в місті проживало близько 67 тисяч осіб. На початок січня 2024 року тут залишилося лише 2 тисячі мешканців. Костянтинівка стала ключовим об’єктом російського наступу, який українські військові наполегливо захищають. Журналісти The New York Times відвідали місто та описали поточну ситуацію.
Евакуація під обстрілами
Минулої осені, коли російські війська наближалися до міста, поліцейський загін "Білі ангели" та громадські організації, зокрема "Проліска", евакуювали стільки людей, скільки змогли. Однак для деяких допомога запізнилася.
Батьки 44-річного Андрія Євдокимова стали свідками того, як двоє поліцейських виносили тіло їхнього сина наступного дня після того, як він загинув під час обстрілу. Рятувальники щодня стикаються зі стражданнями живих і вивозять тіла загиблих.
"Люди казали, що моя машина смердить, але я нічого не відчував. Це мене налякало. Я більше не відчуваю запаху тіл", — розповів один із рятувальників, Богдан Зуяков.
Напади на гуманітарні місії
Через кілька тижнів на фургон рятувальної організації "Проліска" було скоєно напад. За словами засновника організації "Подих надії" Олега Ткаченка, який співпрацює з "Проліскою", на них напав безпілотник з оптичним наведенням.
"На нас напав безпілотник, хоча вони чітко бачили, що ми — гуманітарна команда. Слава Богу, ми вижили. Але ми мали врятувати пораненого, і не змогли до нього дістатися, тож він загинув. Просто тому, що російський пілот вирішив влаштувати собі сафарі на людях", — сказав Ткаченко.
Рятувальники продовжували стукати у двері темних підвалів, допомагаючи мешканцям, у тому числі прикутим до ліжка, зібрати речі та вийти назовні. Деяких доводилося нести на руках.
"Я намагаюся не зациклюватися на історіях. Я допомагаю, рятую життя і намагаюся забути — такі речі трапляються щодня, і моя психіка мусить з цим справлятися", — розповів Євгеній Ткачов із "Проліски", який, за його словами, евакуював тисячі людей із Костянтинівки.
Життя в руїнах
"Люди живуть у підвалах, палять дрова та збирають сміття, як у Середньовіччі", — зазначив 33-річний капітан Євген Алхімов, речник 28-ї механізованої піхотної бригади Збройних сил України.
75-річний Анатолій, один із тих, хто залишився в місті, сказав: "Ти виживаєш. Ти не живеш!". Чоловік стояв біля імпровізованої могили свого сусіда у дворі. Як і багатьох інших загиблих, його поховали там, де він упав, адже дістатися до кладовища було надто небезпечно.
Психологічні наслідки війни
Евакуаційні бригади, які щодня стикаються з жахіттями війни, поступово втрачають емоційну чутливість. Однак деякі переживання все ж даються взнаки, зокрема розчарування через послаблення підтримки союзників України та заяви про можливість переговорів з Кремлем.
"Я бачу зруйновані будинки, зруйновані життя, вбитих людей. Я бачу біль тих, хто втратив усе. З ким ви намагаєтеся домовлятися?" — запитує Олег Ткаченко.
Ситуація на Донеччині: останні події
Нещодавно під Покровськом було евакуйовано пораненого бійця за допомогою наземного робота. Військові зазначають, що такі роботи дедалі частіше виконують завдання у найнебезпечніших зонах, де дороги заміновані, а будь-яке пересування перебуває під постійними ударами дронів та артилерії росії.
Місію вдалося виконати лише з другої спроби — під час першого виїзду наземний робот підірвався на міні.
Військовий оглядач Денис Попович розповів про плани росії після можливого захоплення Покровська. За його словами, у разі захоплення окупантами Добропілля перед ними відкриються два шляхи для подальшого наступу.
"Ми можемо спиратися на мапу DeepState, згідно з якою Покровськ зараз практично повністю перебуває в червоній зоні. Коли ми говоримо про Покровськ та населені пункти на північ від нього — Гришине, Родинське — йдеться про спробу просунутися далі на північ, у бік Добропілля", — наголосив експерт.
