Найнебезпечніші субмарини РФ для України: "Борей" vs "Ясень"

Російський підводний флот: яка субмарина найнебезпечніша для України та чим відрізняються "Борей" і "Ясень"

Російський підводний флот складається як зі стратегічних атомних ракетоносців, так і з дизель-електричних човнів ближнього базування. Однак їхня реальна загроза суттєво різниться залежно від призначення та зони дислокації. Військово-морський оглядач Defence Express Володимир Заблоцький розповів УНІАН, який підводний човен РФ сьогодні є найнебезпечнішим для України, наскільки потужними є атомні субмарини "Борей" і "Ясень", та в чому їхня ключова різниця.

Який підводний човен РФ сьогодні є найнебезпечнішим і за рахунок чого саме?

За словами фахівця, питання "найнебезпечнішого" російського підводного човна залежить від того, для кого саме він становить загрозу. Для України найбільшу небезпеку становлять дизель-еелектричні підводні човни, що базуються у Чорному морі. Насамперед йдеться про човни проєкту "Варшав'янка", оснащені крилатими ракетами "Калібр". Росія неодноразово завдавала ударів цими ракетами по українських містах та інфраструктурі.

Їхня небезпека для нас полягає не стільки в морських боях, скільки у здатності запускати далекобійні ракети з-під води, залишаючись при цьому малопомітними. Заблоцький зазначив, що станом на зараз у Чорному морі Росія має фактично один такий боєздатний човен.

"Решта атомних човнів РФ — на півночі, на Тихому океані, до нас вони жодного відношення не мають. В цій зброї, яка у них є, це два типи: підводні човни "Борей" і "Ясень", — пояснив експерт.

Наскільки потужними є російські атомні підводні човни класів "Борей" і "Ясень": це топ-рівень чи відставання від Заходу?

Володимир Заблоцький зауважує, що російські атомні підводні човни наразі відстають від західних аналогів або перебувають приблизно на одному рівні з ними. Це пов'язано з тим, що підводне кораблебудування в Радянському Союзі було одним з передових у світі, але мало значний недолік.

"У них був недолік — вони були дуже шумними, тобто обладнання, яке там стоїть, було чути далеко під водою і їх можна було запилінгувати й знищити", — пояснив фахівець.

Ситуація змінилася у 90-х роках, коли були закуплені спеціальні малошумні штанги та гребні гвинти, зокрема в Японії. Після цього, за словами військового оглядача, радянські човни вийшли на рівень із західними зразками. Вони стріляють приблизно на таку ж дальність та мають схожі боєприпаси, ракети і міни.

Підводні човни типу "Борей" оснащені балістичними ракетами підводного старту, здатними досягати території США. Кількість таких ракет становить приблизно 16 одиниць на човен, залежно від модифікації. Проєкт має кілька версій: базову — "Борей" (проєкт 955) і модернізовану — "Борей-А" (проєкт 955А). Спочатку вони називались "Олександр Невський".

Експерт зазначив, що Росія зазвичай розміщує свої підводні човни, включно з "Бореями" та "Ясенями", неподалік Тихого океану, де вони мають свої постійні райони базування. Будівництво цих субмарин відбувається у Сєвєродвінську, за Полярним колом. Після завершення робіт їх переводять на Тихий океан, у район Петропавловська-Камчатського, для постійного базування.

Надалі човни по черзі виходять на бойове патрулювання. Як правило, вони не віддаляються на великі дистанції, оскільки оснащені далекобійними балістичними ракетами, здатними уражати територію Сполучених Штатів навіть із районів баз. Водночас самі пункти базування також залишаються потенційними цілями для противника.

Щоб мінімізувати ризик виявлення, під час бойового чергування підводні човни діють у межах так званих "бастіонів" — спеціально захищених морських зон. На Тихому океані ключовим таким районом є Охотське море, яке фактично є напівзакритою акваторією, де основні протоки контролюються силами російського флоту.

Попри це, американські підводні сили все ж намагаються проникати в ці зони. За оцінками, за російськими стратегічними ракетоносцями може вестися постійне приховане спостереження. У разі війни та отримання відповідного наказу такий човен може стати ціллю для торпедної атаки. Екіпажі, своєю чергою, іноді зупиняють механізми, щоб зменшити шум і перевірити, чи немає за ними стеження.

Подібна практика, за словами Заблоцького, діє і в районі Білого моря, де також створені захищені акваторії. Проте, за наявною інформацією, і туди теж можуть проникати американські підводні човни для спостереження.

У чому ключова різниця між "Бореєм" і "Ясенем", які задачі виконує кожен із них?

Володимир Заблоцький чітко розмежовує призначення цих двох класів підводних човнів:

• "Ясень" (проєкт 885, зараз будується 885М): Це багатоцільова атомна субмарина, головне озброєння якої — ракети-торпеди та крилаті ракети. Вона здатна завдавати ударів проти кораблів і по наземних цілях, таких як укріплення, порти чи міста, але не має стратегічного призначення. Модернізована версія 885М є вдосконаленою і трохи коротшою.
• "Борей": Це атомний ракетний крейсер стратегічного призначення (РПК СН). Його основна функція — носій балістичних ракет, що робить його ключовим елементом ядерного стримування.

Скільки коштує будівництво підводного човна типу "Ясень" і чи виправдана така ціна з огляду на його можливості?

За словами експерта, вартість російських підводних човнів класу "Ясень" оцінюється у десятки мільярдів рублів. Головний корабель серії коштував приблизно 50 мільярдів рублів, тоді як серійні човни зараз — близько 47 мільярдів. Це типова ситуація, коли при запуску серійного виробництва частина витрат "розмазується", і собівартість одиниці зменшується.

Загалом для техніки такого рівня це вважається відносно типовим ціновим діапазоном. Однак Заблоцький зауважує, що російські оборонні витрати мають свою специфіку: фінансування може перерозподілятися, і реально оцінку вартості надати важко.

"Реальні бойові можливості таких підводних човнів можуть бути перевірені лише в умовах війни, тому зараз ми можемо робити висновки лише по тому, що вони заявляють, але воно не завжди відповідає дійсності", — підкреслив фахівець.

Окремо варто враховувати й тривалі строки будівництва: створення таких човнів займає роки, а іноді й десятиліття. У той час Сполучені Штати вже побудували десятки підводних човнів подібного класу, тоді як у Росії їх значно менше, фактично по кілька одиниць кожного типу.

Скільки загалом атомних підводних човнів має Росія і чи це велика сила у глобальному масштабі?

Володимир Заблоцький підкреслив, що точну кількість атомних підводних човнів у Росії визначити складно. Формально в строю є як нові, так і старі субмарини, але їхня реальна боєготовність невідома. Частина з них рідко виходить у море, хоча екіпажі зберігаються і періодично виконують окремі завдання.

Іноді такі човни використовують у спеціальних операціях або як відволікаючий фактор. При цьому за ними постійно стежать сили НАТО, і подібні інциденти періодично фіксуються біля узбережжя Європи.

У глобальному масштабі найбільший флот атомних підводних човнів мають США. Далі йдуть Велика Британія, Франція, Китай (який активно нарощує сили) та Індія. Інші країни, як-от Бразилія, лише планують розвиватися у цьому напрямку.

Австралія також намагалася отримати атомні підводні човни, але через зміну союзницьких домовленостей її програма затягнулася. Для неї це критично, адже її дизельні човни мають обмежену дальність і змушені часто спливати, тоді як атомні можуть діяти приховано і значно довше.

Наскільки сучасні російські атомні підводні човни — це продовження радянських розробок, а не принципово нові технології? І чи була Україна причетна до створення цього підводного флоту ще за часів СРСР?

Сучасні російські атомні підводні човни — це не принципово нова технологія, а радше розвиток ще радянських розробок, каже експерт. Вони створюються на базі тих самих інженерних шкіл і конструкторських бюро, зокрема в Санкт-Петербурзі, а також будуються на єдиному підприємстві в Сєвєродвінську. Це також впливає на темпи та масштаби виробництва.

"Після розпаду СРСР вони продовжили робити те, що і робили. Нічого суттєво нового у них не з'явилося. За часів Союзу Україна також була залучена до створення цього флоту — передусім як постачальник окремих компонентів і спеціалізованого обладнання, зокрема, систем кондиціонування та усіляких технічних елементів для підводних човнів. Про конкретну модель човна не йшлось — якщо казати про кондиціонери, то дихати ж потрібно усім, правильно? Тим паче це були компоненти, які були взаємозамінними", — пояснив він.

Навіщо Росія продовжує будувати такі дорогі човни — це про реальну війну чи передусім про ядерне стримування і статус?

Щодо доцільності будівництва таких дорогих субмарин, то тут поєднується кілька факторів, каже Заблоцький. З одного боку, це справді елемент підготовки до потенційних конфліктів і, передусім, інструмент ядерного стримування. З іншого — це питання статусу: наявність атомного підводного флоту є ознакою великої морської держави, тому Росія намагається підтримувати його попри обмежені ресурси.

"У них амбіції — ми ж велика держава, ми там щось. В них пропаганда, вони промивають мізки в цілому і в морській тематиці зокрема. Ну, а якщо розібратись, що вони можуть такого? У них нічого особливого…озброєння немає. Системи електронні у них… чи на рівні, чи застарілі на покоління, а деякі — на два", — наголосив фахівець.

Втім, він назвав окремим ризиком поширення Росією певних військових розробок іншим державам, таким як Іран чи Північна Корея, які є непередбачуваними.