Російські обстріли Чернігівщини: атаки та пожежі на адмінбудівлях

Російські обстріли Чернігівщини: атаки на адмінбудівлі та пожежі

Російські війська сьогодні вранці завдали ударів по адміністративних будівлях у Новгороді-Сіверському та Прилуках. Про це повідомив голова Чернігівської обласної військової адміністрації Вячеслав Чаус.

За його словами, внаслідок обстрілів на місцях ударів виникли пожежі. Попередньо є інформація про поранених, проте дані щодо кількості постраждалих уточнюються.

Раніше Суспільне.Чернігів повідомляло, що після російської атаки у Прилуках загорілася будівля міської ради.

Систематичні атаки на цивільну інфраструктуру

Російські військові регулярно обстрілюють українські міста та цивільну інфраструктуру по всій території країни, використовуючи різні види озброєння: ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню.

Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці дії як воєнні злочини Російської Федерації, наголошуючи на їх цілеспрямованому характері. Зокрема, обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги є ознакою геноцидних дій.

Ознаки геноциду: експертні оцінки

Правники, дослідники геноцидів та правозахисники вважають, що під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України злочини, які можуть підпадати під визначення геноциду. Серед них:

• оголошення намірів про знищення українців: президент Росії та представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, а тих, хто не погоджується з цим, «треба знищити». Також лунали заяви про те, що України та українців не повинно існувати у майбутньому;
• публічні заклики до знищення українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення необхідних умов для життя;
• переслідування та знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції: учителів, митців та носіїв української культури;
• запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв та викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українців.

Конвенція ООН про геноцид

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції (на сьогодні їх 149) зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду включають:

• вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень;
• навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи;
• запобігання дітонародженню в межах групи;
• насильницька передача дітей з однієї групи до іншої;
• публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Водночас керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни цілеспрямовано завдає ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, вбиваючи мирне населення та руйнуючи лікарні, школи, дитячі садки, об’єкти енергетики та водопостачання.