Українські військові в Лівії атакують російський флот

Українські військові в Лівії: чи дійсно вони атакують російський "тіньовий флот"?

Інформація західних ЗМІ про розміщення українського військового контингенту в Лівії для протидії російському "тіньовому флоту" виглядає вкрай правдоподібною. Про це в коментарі УНІАН заявив військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак. На його думку, достовірність цієї інформації оцінюється у 95-97%.

"Зрозуміло, що є певні деталі, які залишаються невідомими. Ми не знаємо, наскільки точні ці дані – чи йдеться про повномасштабні тренування, чи про окремі операції. Однак я переконаний, що це дійсно правда", – зазначив експерт.

Свої висновки Ступак аргументує тим, що Росія втрачає судна свого "тіньового флоту" не лише в Чорному морі.

"Чорне море дійсно стало для України зоною активних дій, але судна 'тіньового флоту' зазнавали уражень і в інших регіонах. Наприклад, у Середземному морі поблизу Греції. Або ж випадок біля узбережжя Сенегалу в Атлантичному океані – це справді вражає. Тому я впевнений, що десь – можливо, в Лівії, а може, й в іншій країні – перебувають наші фахівці, які відстежують і атакують російські судна, завдаючи їм відчутних збитків", – наголосив експерт.

Навіщо атакувати судна "тіньового флоту"

За словами Івана Ступака, логіка таких дій полягає в тому, що суден "тіньового флоту" надто багато – йдеться про тисячі кораблів, і знищити їх усі фізично неможливо.

Однак власники цих суден отримують прибуток від перевезення російської нафти. До початку бойових дій між Ізраїлем та Іраном вартість транспортування партії нафти, наприклад, з російського порту Усть-Луга до Індії сягала 8 мільйонів доларів. Відповідно, власники десятків танкерів заробляють на цьому значні кошти.

"Уявімо ситуацію: ви – Україна, і хочете переконати власника танкерів припинити співпрацю з Росією. Йому байдуже до вашої війни – він хоче заробляти. Але якщо ви починаєте знищувати його флот – вчора було 50 кораблів, сьогодні 49, а завтра 48 – він починає рахувати збитки. Корабель не обов’язково має затонути – достатньо серйозних пошкоджень, які потребують дорогого ремонту. Власнику доведеться або купувати новий танкер за 50-60 мільйонів євро, або дешевшу модель за 25-30 мільйонів. У будь-якому разі це втрати. І тоді він розуміє сигнал: перестане нести збитки, лише якщо відмовиться від перевезення російської нафти", – пояснив експерт.

Як приклад він навів турецьку компанію Besiktas Shipping, яка після пошкодження свого танкера біля берегів Сенегалу офіційно оголосила про припинення перевезень російської нафти.

"Вони правильно зрозуміли сигнал. Саме в цьому й полягає мета – змусити власників відмовитися від співпраці з Росією", – підкреслив Ступак.

Як обирають цілі для ударів

"Це не випадкові атаки – обираються конкретні компанії та власники суден. Юридичні особи можуть бути різними, але коло власників 'тіньового флоту' доволі обмежене: грецькі мільярдери, туніські бізнесмени тощо. Аналізується, хто найбільше задіяний у перевезенні російської нафти, і саме по цих суднах завдаються удари, щоб завдати максимального болю", – зазначив експерт.

Також враховується можливість досягнення цілей. Намагаються атакувати судна, до яких можна дістатися.

Чому важливо уникати екологічних катастроф

"По-друге, удари наносяться не просто по будь-якому судну, а по порожньому. Якщо танкер буде повним і станеться розлив нафти, наприклад, у Середземному морі, це може призвести до екологічної катастрофи, яка зачепить Італію чи Іспанію. Це створить для нас серйозні проблеми і може втрату підтримки союзників. Тому діяти потрібно дуже обережно", – наголосив Ступак.

За його словами, у випадках ураження суден не зафіксовано масштабних розливів нафтопродуктів. Йдеться лише про незначні витоки палива з моторних відсіків.

"Ніхто не може звинуватити Україну в завданні екологічної шкоди. Навіть росіяни цього не роблять", – підсумував експерт.

Українські військові в Лівії: що відомо

Згідно з розслідуванням французького видання RFI, в Лівії перебувають понад 200 українських військових – офіцерів та експертів, які діють за угодою з урядом у Тріполі на чолі з Абдельхамідом Дбейбою. Вони дислоковані у трьох місцях.

Одна з баз розташована в Академії ВПС у місті Місрата. На цьому об’єкті також присутні турецькі, італійські та американські військові, а також британський розвідувальний центр.

Друга база, повністю обладнана для запуску повітряних і морських безпілотників, знаходиться у місті Завія – приблизно за 50 кілометрів на північ від столиці, неподалік одного з найбільших нафтових комплексів Лівії – Мелліта.