Унікальний цифровий архів рукописів Леонардо да Вінчі
Унікальний онлайн-архів: майже 2000 аркушів рукописів Леонардо да Вінчі зібрано разом вперше за 500 років
Дослідники представили новий цифровий архів, який об’єднує майже 2000 аркушів рукописів і малюнків Леонардо да Вінчі. Вперше з кінця XVI століття ці роботи можна переглянути повністю та в правильній послідовності.
Проєкт під назвою "Leonardotheka 2.0" реалізували науковці Музею Галілея у Флоренції спільно з британським Трастом Королівської колекції, міланською бібліотекою Veneranda Biblioteca Ambrosiana та Biblioteca Leonardiana у Вінчі (Тоскана). Протягом століть записи Леонардо були розділені — інколи навіть розрізані навпіл — і розпорошені між різними установами.
Завдяки інструменту Leonardotheka 2.0, який зіставляє сторінки за їхніми властивостями, водяними знаками та розмірами, вченим вдалося відновити 50 унікальних аркушів із розрізненої спадщини генія.
Серед найцікавіших відновлених сторінок — малюнок коня поряд з ескізом войовничого солдата та механічних блоків. Дослідники припускають, що це міг бути фінальний ескіз Леонардо для нереалізованого проєкту — кінного монумента Франческо Сфорца, відомого як "Кінь Леонардо".
Ще одна реконструйована сторінка поєднала креслення машини для виробництва голок із відрізаним фрагментом. На звороті цього фрагмента зображені два дракони.
"Leonardotheka 2.0 відкриває вченим усього світу безпрецедентні можливості для вивчення величезного й безцінного масиву інформації, що міститься в рукописах Леонардо да Вінчі", — зазначив Паоло Галлуцці, колишній директор Музею Галілея та ініціатор проєкту. — "Цей інноваційний інструмент знаменує початок нової ери досліджень художньої, наукової та літературної спадщини генія з Вінчі".
Винаходи та проекти Леонардо да Вінчі
В останні роки життя Леонардо зберігав свої винаходи та інженерні розробки — зокрема креслення літальної машини, клавесина-віоли, гвинта Архімеда та вічного колеса — в одному великому фоліанті. Однак після його смерті в 1519 році цей рукопис був розділений за тематикою: одна частина присвячувалася технічним наукам, інша — мистецтву.
Відповідальним за розділення став італійський скульптор Помпео Леоні. Згодом його зять продав наукову колекцію графу Галеаццо Арконаті, який у 1637 році передав її бібліотеці Veneranda Biblioteca Ambrosiana. Ця частина отримала назву Codex Atlanticus. Художні ж роботи опинилися в Королівській колекції Англії близько 1670 року — ймовірно, як подарунок королю Карлу II.
Як Leonardotheka виправила історичну помилку
Проєкт Leonardotheka, започаткований у 2017 році, у цифровому форматі усуває наслідки того, що Музей Галілея називає "катастрофічним втручанням" Помпео Леоні.
"Модель Leonardotheka створює важливий прецедент того, як культурні інституції можуть і повинні зберігати інтелектуальний контроль над своїми цифровими проєктами, не передаючи цю відповідальність комерційним платформам", — наголосив Роберто Феррарі, виконавчий директор Музею Галілея.
Він додав: "У часи стрімкого розвитку штучного інтелекту цей проєкт нагадує, що справжня цінність цифрових гуманітарних наук полягає в готовності академічних інститутів брати на себе відповідальність за створення інструментів, за допомогою яких ми досліджуємо та осмислюємо нашу спільну спадщину".
