Релігійні артефакти з річки Вір: таємниця скидання
У річці Вір знайшли колекцію релігійних артефактів: від розп'яття до ікон XIX століття
Археолог Гері Бенкхед з Даремського університету під час багаторічних досліджень річки Вір в Англії виявив унікальну колекцію релігійних артефактів. Серед понад 14,5 тисяч знайдених ним предметів, ця партія виділялася своєю рідкістю та незвичайним способом "поховання".
Як повідомляє Fox News, до колекції увійшли:
- бронзове розп’яття,
- срібна ложка для хрещення,
- срібний ключ,
- ікона XIX століття із зображенням Христа,
- срібна медаль 1964 року.
Також були виявлені медалі, присвячені Другому Ватиканському собору, та прикраси, пов’язані з коронацією Єлизавети II.
Ця знахідка виявилася особливо незвичайною, адже згодом Бенкхед пов'язав її з Майклом Рамзі – архієпископом Кентерберійським, який очолював Церкву Англії у 1961–1974 роках.
Таємниця навмисного "поховання"
Гері Бенкхед відразу помітив, що предмети не були розкидані випадково. Натомість вони лежали згруповано, що вказувало на їхнє навмисне скидання у воду. Археолог виявив "чіткі скупчення" артефактів безпосередньо під одним із найвідоміших мостів Дарема – Prebends Bridge. За його словами, це виглядало так, ніби хтось стояв на мосту і цілеспрямовано кидав речі в річку.
Протягом двох років дослідник піднімав ці знахідки, ретельно документуючи кожну. Згодом він помітив чітку закономірність, яка допомогла розкрити історію. Повна картина склалася лише після розмови з племінницею Одрі Гітон – домробітниці архієпископа. Завдяки її щоденникам та спогадам з'ясувалося, що артефактів позбулася саме Гітон за вказівкою дружини Майкла Рамзі, Джоан Рамзі.
За словами племінниці, Джоан Рамзі пакувала речі невеликими партіями у пластикові пакети, обтяжувала їх камінням і наказувала викидати у річку, щоб вони точно потонули. Точна причина такого рішення залишається невідомою, проте археолог припускає, що ці предмети могли бути непридатними для продажу або передачі.
Одрі Гітон була "надзвичайно засмучена" цим завданням, усвідомлюючи історичну та матеріальну цінність речей. Цей випадок сильно вплинув на неї і залишився болючим спогадом, як розповів Бенкхед.
Процес позбавлення артефактів відбувався таємно: домробітниці викидала пакети під час ранкових або вечірніх прогулянок із собаками, уникаючи свідків. Дослідник підкреслив, що предмети були розподілені системно: речі, пов’язані з грецьким православ’ям, лежали разом, артефакти, пов’язані з Ватиканом, – окремо, а решта – у чітких групах під різними опорами мосту.
Гері Бенкхед наголосив, що не вважає себе "мисливцем за скарбами" у комерційному сенсі. Після оцінки знахідки він передав свою частку коштів благодійній організації, адже для нього важливішою є історія, а не фінансова вигода.
Археолог зазначив, що кожен предмет має власну історію і є результатом роботи майстрів. Хоча ці артефакти відносно сучасні, це не перший випадок у британській історії, коли релігійні речі навмисно опинялися у воді. За його словами, ця знахідка є сучасним продовженням давньої традиції – залишати річки останнім прихистком для релігійних або особисто значущих предметів. Така практика, як підкреслив Бенкхед, бере початок ще з пізнього середньовіччя і зберігалася навіть у XX столітті.
