Останній дикий екземпляр чилійської кульбаби дав насіння
Останній дикий екземпляр дерева-кульбаби дав насіння для порятунку виду
Вчені зробили важливий крок у порятунку одного з найрідкісніших дерев у світі — чилійського дерева-кульбаби (Dendroseris neriifolia). Як повідомляє National Geographic, їм вдалося зібрати насіння з останнього відомого дикого екземпляра цього виду.
Дерево росте на крутій скелі острова Робінзона Крузо — віддаленого чилійського острова в Тихому океані. Щоб запобігти його падінню в ущелину, рослину утримують спеціальними розтяжками.
Критичне скорочення популяції
У природі Dendroseris neriifolia зустрічається лише на островах Тихого океану. За останнє століття чисельність цього виду різко скоротилася. У 1980-х роках було виявлено сім екземплярів, у 1990-х — лише два. Після того, як дерево в ботанічному саду ВердеНатіво в Чилі впало зі скелі, у дикій природі залишився лише один представник цього виду.
Експерти Королівського ботанічного саду в Кью (Велика Британія) пояснюють, що вид сильно постраждав через втрату природного середовища, поширення інвазивних видів та невдалі спроби збереження.
Насіння для майбутнього
Зібране насіння було передано до ініціативи "Банк насіння тисячоліття". Зразки доставили до Англії, де розпочалися експерименти з пророщування. Загалом було отримано 29 насінин, з яких 25, за даними рентгенівського аналізу, потенційно життєздатні. Сім саджанців уже прижилися.
Дослідники зазначають, що навіть у разі втрати останнього дикого дерева, у людства залишиться резервний запас насіння для відновлення популяції.
Чим унікальне дерево-кульбаба
Dendroseris neriifolia — це унікальна еволюційна лінія. Попри те, що рослина виглядає як дерево, насправді вона належить до родини айстрових і є далеким родичем звичайного кульбаби та ромашки.
На віддаленому острові, де не було природних конкурентів, рослина поступово перетворилася на дерево. Протягом тисячоліть вона збільшувалася в розмірах, поки не набула сучасного вигляду.
Нові відкриття у дослідженні лісів
Нещодавні дослідження показали, що дерева припиняють активне зростання задовго до того, як скидають листя. Хоча фотосинтез триває, рослина вже не нарощує деревину. Це відкриття змінює уявлення про ліси як засіб боротьби з викидами вуглекислого газу.
Справа в тому, що дерева здатні міцно зв'язувати молекули CO₂ лише в деревині. Це означає, що ліси поглинали значно менше шкідливих викидів, ніж вважалося раніше.
