Післявоєнна архітектура безпеки: нова Європа

Післявоєнне врегулювання: нова архітектура безпеки в Європі

Завершення війни в Україні може не означати однозначної перемоги однієї зі сторін, а базуватися на складному компромісі. Ключовим елементом післявоєнного врегулювання стане формування нової системи безпеки в Європі, йдеться у статті The Economist.

Автори матеріалу проводять паралелі з Версальським договором 1919 року, наголошуючи, що досягнення миру буде непростим і потребуватиме взаємних поступок.

«Росія не стане розбитою, переможеною країною, яка не матиме іншого вибору, окрім як погодитися на жорсткі умови своїх супротивників», — зазначають журналісти.

Натомість майбутній мир описується як «безладна, незадовільна справа, сповнена компромісів», з якими доведеться змиритися обом сторонам.

«Незважаючи на вимоги найзатятіших союзників України — зокрема країн Балтії та Польщі, які побоюються, що наступною мішенню російського реваншизму можуть стати саме вони, — не буде виплачено жодних військових репарацій, а керівників не притягнуть до міжнародних судів. Мир виявиться безладним і незадовільним, сповненим компромісів, з якими жодна зі сторін не захоче жити. І все ж їм доведеться це зробити, якщо дрони хочуть замовкнути», — наголошують у виданні.

Перебудова європейської системи безпеки

Післявоєнне врегулювання безпосередньо пов’язане з формуванням нової архітектури безпеки в Європі. Вона має включати надійні гарантії для України та механізми стримування Росії, які підтримуватимуть європейські союзники.

Автори статті наводять приклад післявоєнного устрою 1919 року, підкреслюючи, що головним викликом є не лише припинення бойових дій, а й створення системи, здатної запобігти новій ескалації.

«Які уроки Версальської угоди? Один із них полягає в тому, що обіцянки, дані для забезпечення миру, потребують механізмів їх виконання», — зауважують аналітики.

Гарантії безпеки та можливі умови мирної угоди

Надійні гарантії безпеки та вступ України до ЄС можуть стати частиною механізму стримування майбутніх загроз. Водночас видання наголошує: якщо ЄС не готовий прийняти Україну, він має про це заявити відкрито.

Контури потенційної мирної угоди залишаються невизначеними. Україна, ймовірно, може погодитися на втрату частини територій як на «неминучий результат на цьому етапі». Європа ж стоїть перед вибором: виступати посередником у переговорах чи брати в них безпосередню участь.

У такому разі, як припускає The Economist, може постати питання про скасування санкцій проти Росії, а також повернення частини заморожених активів, які раніше планували спрямувати Україні. Не виключаються й дискусії щодо нормалізації дипломатичних відносин — сценарії, які в окремих політичних колах можуть сприйматися як зрада.

Заяви про наближення миру

Раніше у Генштабі прокоментували інформацію про наближення миру в Україні. Заступник начальника Генштабу Андрій Гнатов зазначив, що показником наближення миру є бойова робота українських захисників на фронті. Він уникнув прогнозів щодо можливого завершення війни у листопаді 2026 року.

Президент Фінляндії Олександр Стубб відмовився виступати посередником у переговорах з Росією. Водночас він зазначив, що зараз — вдалий момент для таких переговорів, оскільки Україна перебуває у сильній позиції.