Стратегії війни: чого очікувати далі?

Стратегії сторін у війні: чого очікувати далі?

Автор аналізу — підприємець, громадський діяч, публіцист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.

Аналіз ситуації в умовах війни доцільно будувати за трьома ключовими напрямами:

• стан справ;
• стратегії сторін;
• можливі сценарії.

Однак стан справ залишимо поза увагою — ті, хто стежить за подіями, і так усе знають, а ті, хто не стежить, навряд чи повірять стороннім оцінкам.

Стратегії сторін: що не змінилося з осені

Росія продовжує реалізовувати свою стратегію за трьома основними напрямами:

• тиск на Сили оборони України з метою повільного просування за будь-яку ціну;
• кінетичний та інформаційний тиск на українське суспільство для поширення зневіри та бажання капітуляції;
• залякування європейців з метою примусити їх припинити підтримку України.

Україна зосереджена на нейтралізації ворожих зусиль у всіх сферах та посиленні ударів по найвразливішому місцю росії — її економіці. Головна мета — зменшення нафтового експорту та видобутку.

США прагнуть дистанціюватися від російсько-українського конфлікту, вважаючи його невигідним, і переорієнтуватися на важливіші для себе театри дій.

Європа намагається виграти час для розгортання власного військового виробництва та зміцнення збройних сил. Вже усвідомлено, що США не захищатимуть Європу, і це стало базовим припущенням для подальших дій.

Китай обирає стратегію очікування. Для Пекіна нинішня ситуація вигідна: росія послаблюється, США віддаляються від Європи, і все розвивається за китайським планом.

США не мають наміру тиснути на росію, а Китай міг би це зробити, але лише за умови, що Вашингтон сильно попросить. Однак США не звертатимуться з такою проханням, оскільки ціна, яку вимагатиме Пекін, буде надто високою.

Чому росія не зупинить війну?

Російське керівництво не хоче припиняти війну, оскільки все ще вірить у успіх своєї стратегії: «ще трохи — і Україна посиплеться». Водночас не може зупинитися через низку причин:

• відсутність коштів для переведення економіки на мирні рейки;
• неможливість позбавити вищі еліти заробітків на війні;
• відсутність «переможного» сценарію, який можна було б подати населенню;
• немає рішення, куди дівати армію «лузерів», яких не можна повертати додому — інакше вони рознесуть росію на шматки, як у 1917 році.

Минулого року путін послідовно відхиляв усі пропозиції «красивого виходу». Тепер таких варіантів уже не залишилося. Єдиний шлях для кремля — рух уперед, навіть якщо це означає врізатися в бетонну стіну на повній швидкості.

Це означає, що росія продовжуватиме війну, поки матиме ресурси, і зупиниться лише тоді, коли їх не стане. Іншими словами: є гроші — є війна, немає грошей — немає війни.

Вічних війн не буває — ресурси скінченні, і дно вже видно. Заявою про необхідність відступу ЗСУ з чотирьох областей путін продемонстрував, що не усвідомлює реального стану справ.

Економіка росії: політ до дна

Російська економіка стрімко падає, але до повного краху ще далеко — отже, з точки зору кремля, «політ нормальний». За всіма прогнозами, вже влітку влада може піти на конфіскацію депозитів населення. Якщо ракетні обстріли не зменшаться, доведеться скорочувати й раціони харчування: «Дід не може менше стріляти, тому ви будете менше їсти».

Голодних бунтів у росії очікувати не варто. Усі сценарії можливих змін пов’язані з розколом еліт — така вже російська традиція, своєрідна «стежкозалежність» історії.

Що далі?

Наступні суттєві зміни можуть відбутися не раніше серпня. Це традиційно складний місяць для росії, хоча, швидше за все, нічого кардинального не станеться. Якщо так, то наступний критичний період — листопад.

Війна триває, і, як кажуть, «Божі жорна мелють повільно, але невідворотно». Чорні лебеді трапляються, але робити на них ставку нерозумно.

Україна: що робити нам?

Найважливіше — не втратити стійкість. Європа надає Україні достатню підтримку, і наша залежність від США не є критичною. Наші головні слабкості — внутрішні. Тому варто тримати власне «горище впорядкованим, а дах — міцно закріпленим».

Тексти в розділі «Думки» не обов’язково відображають позицію редакції.