Унікальний будинок-рекордсмен в Луцьку

Унікальний архітектурний експеримент: найдовший будинок у світі розташований в Україні

Радянські урбаністичні експерименти й досі привертають увагу архітекторів та дослідників містобудування. Одним із найяскравіших прикладів є житловий комплекс у Луцьку, який претендує на звання найдовшого будинку у світі.

Доцент архітектурного факультету КНУБА Гліб Ушаков розповів про особливості цього проєкту, порівняв його з київськими аналогами та пояснив, чому подібні будівлі більше не зводять.

Луцьк чи Київ: де розташований найдовший будинок України

За словами експерта, однозначної відповіді на це питання немає, адже все залежить від методики підрахунку. Якщо враховувати загальну довжину всіх секцій, то луцький житловий комплекс дійсно може претендувати на світовий рекорд — його протяжність сягає майже 3 кілометрів.

Водночас в Україні є й інші масштабні будівлі. Зокрема, Ушаков згадав напівкруглий будинок біля Дарницького бульвару в Києві, довжина якого становить близько 545 метрів. Ще один цікавий приклад — житловий комплекс поблизу станції метро "Теремки", який, попри типовий зовнішній вигляд, є експериментальним проєктом.

"Якщо луцький будинок має 5–9 поверхів, то київський варіант — усі 16. І хоча він коротший, але за рахунок більшої поверховності щільність населення в ньому вища", — зазначив архітектор.

На думку фахівця, поверховість київського будинку була зумовлена необхідністю щільної забудови, тоді як оптимальною висотою вважаються саме 5–9 поверхів. Через це луцький комплекс Ушаков назвав більш вдалим, хоча й визнав, що через обмежені можливості того часу не вдалося реалізувати якісні фасадні рішення та повноцінний благоустрій.

Хто і навіщо збудував найдовший житловий будинок

Такі масштабні проєкти — це результат радянських урбаністичних експериментів. Авторами луцького "будинку-вулика" стали архітектори Василь Маловицький та Ростислав Метельницький, хоча подібні рішення зазвичай розробляли великі проєктні організації.

Ключова особливість комплексу — не лише його довжина, а й гексагональна структура планування. Будівлі формують шестикутні комірки, подібні до бджолиних стільників, що дозволяє ефективніше використовувати простір.

"Форма шестикутника — одна з найекономічніших з точки зору використання простору, тому її й використовують бджоли", — пояснив Ушаков.

Така структура мала вирішити проблему типових радянських дворів, які часто не забезпечували комфортного відокремлення від шумних вулиць. Крім того, нова форма забудови стала альтернативою двом поширеним типам житлового середовища:

• прямокутним дворам, зокрема так званим "дворам-колодязям" із затіненими ділянками;
• окремо розташованим панельним будинкам, навколо яких не виникає відчуття приватності.

Експерт зазначив, що такі експерименти заклали основу для сучасних підходів до житлової забудови — більш структурованих і геометрично різноманітних.

Чому сьогодні не будують подібні будинки

Попри інноваційність, луцький комплекс має й недоліки. Мешканці та відвідувачі часто стикаються з проблемами орієнтування, адже зі схожих внутрішніх дворів не завжди видно зовнішні орієнтири. Крім того, бракує візуальної різноманітності — характерних фасадних рішень, кольорів та форм, які б робили окремі частини комплексу впізнаваними.

За словами Ушакова, період будівництва найдовшого будинку в Луцьку (1970–1980-ті роки) був одним із найпродуктивніших у радянському містобудуванні. Тоді реалізовували масштабні плани комплексного розвитку міст, як-от Славутич та Енергодар. Однак пізніше такі можливості зникли через розпад великих проєктних організацій.

Сьогодні головною проблемою є дефіцит вільних територій для реалізації подібних проєктів. Хоча існують сучасні аналоги, як-от київські житлові комплекси "Комфорт Таун" і "Варшавський", у радянські часи це було значно простіше.

"Щоб реалізувати таку ідею, треба було мати величезну територію, коли одночасно проєктували й будували цілі райони", — наголосив архітектор.

Крім того, сучасний попит на житло та прагнення до економічної ефективності часто призводять до будівництва висотних комплексів понад 20 поверхів. Однак, за словами Ушакова, це не найкращий варіант для комфортного проживання, адже ускладнює евакуацію, роботу ліфтів та загальну безпеку.

Довідка про експерта

Гліб Ушаков — доцент архітектурного факультету КНУБА. У 2001 році закінчив архітектурний факультет КНУБА, у 2006 році захистив кандидатську дисертацію з теорії архітектури. Має понад 27 років професійного досвіду, з них 17 років — науково-педагогічної роботи.

Працював у КиївЗНДІЕП, проходив стажування в Німеччині, брав участь у міжнародних освітніх і дослідницьких програмах. З 2007 року — доцент КНУБА, викладає дисципліни з історії архітектури та організації внутрішнього простору будівель.