Крах Путіна: війна зруйнувала Росію

Путінська війна: від амбітного плану до руйнації економіки та величезних втрат

Коли 24 лютого 2022 року лідер РФ Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, він, ймовірно, не очікував тривалої війни. Однак нині, в умовах застою на лінії фронту, приблизно 1,3 мільйона загиблих або поранених російських військовослужбовців та зростаючого економічного тиску на простих росіян, війна, яку Путін вважав своїм головним досягненням, ризикує обернутися для нього крахом. Таку оцінку висловив Раджан Менон, старший науковий співробітник Інституту досліджень війни та миру імені Зальцмана при Колумбійському університеті, у статті для The Guardian.

Для багатьох росіян війна раніше здавалася чимось віддаленим, що відбувалося "десь там, за кордоном". Тепер реальність змінилася: конфлікт поширився на територію самої Росії. Українські безпілотники та ракети регулярно завдають ударів по цілях глибоко в країні, нерідко долаючи відстань понад 1000 миль від кордону.

Економіка Росії під тиском: дефіцит робочої сили та зниження зростання

Війна також завдала серйозного удару по російській економіці. Колосальна потреба армії та військово-промислового комплексу в робочій силі призвела до гострого дефіциту кадрів. Це спричинило рекордно низький рівень безробіття (2,2% у березні), але водночас уповільнило економічне зростання, чинило значний тиск на малий бізнес та розігріло інфляцію.

Згідно з даними Торгово-промислової палати Росії, майже дві третини малих підприємств не отримали прибутку в першому кварталі поточного року. Прогнози економічного зростання також погіршуються: з 4,9% у 2024 році до 1% у 2025 році. Початок 2026 року виявився невдалим: ВВП скоротився на 0,3% у річному обчисленні в першому кварталі.

Застій на фронті: висока ціна мінімальних здобутків

Ситуація на фронті не краща. Просування російської армії цього року було мінімальним, зокрема через те, що українські безпілотники суттєво змінили характер бойових дій.

Минулого року Росія змогла окупувати лише 0,8% української території, заплативши за це ціною понад 400 000 жертв, з яких 200 000 були вбиті. Цього року темпи її просування помітно сповільнилися, а в квітні Росія навіть втратила більше території, ніж захопила – це сталося вперше з часів поразок під Курськом восени 2023 року.

Експерт Раджан Менон зазначає: "Україна, безумовно, також зазнала значних втрат. Але ці цифри не дивні, з огляду на перевагу Росії у вогневій потужності; що примітно, так це масштаб російських втрат".

Очевидні ознаки тривоги в Кремлі

Ряд подій свідчить про зростаюче занепокоєння на найвищому рівні російської влади:

• Була посилена охорона Володимира Путіна, а його пересування країною обмежено.
• Резиденція Путіна на Чорному морі в Сочі, Бочаров Ручей, була повністю знесена та перебудована із значним посиленням заходів безпеки.
• На відміну від Президента Зеленського, Путін не відвідував солдатів на передовій з березня минулого року.
• Уряд РФ посилив контроль над соціальними мережами, заблокувавши доступ до Facebook, Instagram, WhatsApp і YouTube.
• У лютому почалися обмеження доступу до Telegram, яким користуються майже 50% росіян для новин та обміну повідомленнями, а в квітні було зроблено крок до його повної заборони.

"Хоча доля Путіна не обов'язково вирішена, його війна зазнає невдачі, і ознаки занепокоєння на найвищому рівні занадто численні, щоб їх ігнорувати", – підкреслює експерт. Він також припускає, що парад у Москві 9 травня, який мав прославити військову славу Росії, натомість може виявитися реквіємом за військовими амбіціями Путіна.

Війна в Україні: погляди міжнародних ЗМІ

Міжнародні медіа також активно висвітлюють ситуацію:

• Телеканал CNN зазначає, що "час перемог для Росії закінчився". Останні місяці стали для Кремля першими за довгий час, коли темпи наступу фактично зупинилися, а українські сили почали поступово відвойовувати територію.
• Водночас видання Financial Times (FT) вказує, що, попри складну ситуацію на фронті та в економіці, Кремль не лише не планує згортати агресію, а й має намір розширювати свої загарбницькі вимоги, виходячи далеко за межі Донбасу.