Астрофотограф зафіксував дивовижні сонячні протуберанці у дворі
Астрофотографія доступна: як аматор зафіксував вражаючі сонячні протуберанці
Уявлення про те, що унікальні знімки космосу можуть робити лише гігантські телескопи NASA вартістю мільярди доларів, — міф. Астрофотограф Марк Джонстон довів це, зафіксувавши захоплюючі кадри масивної сонячної протуберанції — хмари плазми, що здіймається над краєм Сонця.
Його вражаючі зображення демонструють магнітні сили Сонця в дії, пропонуючи детальний погляд на сонячну динаміку, яку рідко можна побачити з Землі. Перебуваючи у власному дворі, Джонстон задокументував два яскраві сонячні протуберанці наприкінці травня 2026 року.
За допомогою 160-міліметрового телескопа-рефрактора, оснащеного сонячним фільтром H-альфа (водень-альфа), він зняв на відео один протуберанець 22 травня, який викидав потоки речовини, що каскадом поверталися назад до Сонця у вигляді коронального дощу.
Інший протуберанець, зафіксований 31 травня, нагадував фігуру, схожу на "Годзіллу", що височіла над сонячною поверхнею. Ці кадри дозволяють побачити рідкісну поведінку плазми, яка звивається і тече вздовж невидимого магнітного каркаса Сонця.
"Рух, який ви бачите, може здатися ефектом вітру, але він в основному викликаний магнітними полями і, меншою мірою, гравітацією. Водень на краю іонізований, тому магнітні поля тягнуть його вздовж невидимих силових ліній", — пояснив Джонстон.
Його таймлапси, що охоплюють періоди від 90 хвилин до двох годин, розкривають складну хореографію сонячної плазми, яка рухається з точністю, продиктованою електромагнітними силами, а не лише тепловим рухом.
Наука, що стоїть за сонячними протуберанцями
Сонячні протуберанці — це величезні структури з перегрітої плазми, які простягаються назовні від Сонця, залишаючись прив’язаними до нього магнітними полями. При спостереженні на тлі темного космосу ці утворення можуть виглядати як сяючі арки, штори або підняті хмари вздовж краю Сонця. На яскравому диску Сонця вони відомі як філаменти (волокна), що виглядають як темні стрічки через свій холодніший і щільніший склад порівняно з навколишньою речовиною.
Джонстон наголосив на оманливому зовнішньому вигляді цих утворень: "Це не полум’я. На Сонці немає вогню. Так само, як ваша плита може розжаритися до червоного і при цьому не горіти, водень на Сонці настільки гарячий, що він теж світиться".
Ці плазмові структури розкривають динамічну активність Сонця і допомагають вченим зрозуміти, як магнітні поля формують сонячну поведінку, яка може впливати на космічну погоду на Землі.
Щоденна пристрасть до сонячної фотографії
Відданість Джонстона сонячній фотографії вражає своєю послідовністю. "Я намагаюся знімати Сонце кожного ясного ранку і завжди шукаю цікаві особливості", — розповів він.
Ця щоденна практика дозволяє йому фіксувати швидкоплинні сонячні явища, які часто залишаються непоміченими. Астрофотографи-аматори, такі як Джонстон, відіграють важливу роль у документуванні сонячної активності, доповнюючи спостереження з космічних телескопів.
Відеоролики підкреслюють важливість спеціалізованого обладнання та безпеки. Спостереження за Сонцем без сертифікованих сонячних фільтрів може призвести до незворотного пошкодження очей — застереження, яке Джонстон наголошує для всіх астрономів-аматорів.
Зафіксувавши ці ефемерні сонячні видовища, Джонстон не лише створює приголомшливі зображення, а й надає цінний ресурс для вивчення нашої найближчої зірки.
Безпечне спостереження за Сонцем
Хоча кадри вражають уяву, експерти застерігають від спроб прямого спостереження за Сонцем без належного спорядження. Фільтри H-альфа, подібні до тих, що використовував Джонстон, ізолюють певні довжини хвиль світла, виявляючи деталі, невидимі неозброєним оком.
Цей спеціалізований підхід розкриває магнітне мистецтво Сонця, одночасно захищаючи зір, перетворюючи небезпечне спостереження на безпечний науковий процес.
Робота Джонстона демонструє, як пристрасть і точна техніка можуть пролити світло на надзвичайну активність на сонячній поверхні. Кожен протуберанець, вигнутий потік плазми та швидкоплинний корональний дощ, зафіксовані в його таймлапсах, відкривають вікно у дію величезних сил, що формують нашу зірку.
