**Українські "мідлстрайки" руйнують логістику РФ та гальмують наступ**
Поки Москва гучно заявляла про неймовірні прориви на фронті, Київ системно нищив логістику ворога. Ця стратегія прискорює ймовірність того, що Російська Федерація буде змушена залишити Україну без бажаної перемоги.
Російські сподівання на швидке та легке завоювання України остаточно розвіялися. Хоча Кремль продовжує наполягати на можливості "завершення війни до кінця доби" (за умови, що українські збройні сили "залишать територію "російських регіонів""), ситуація на фронті складається не на користь агресора. Цьому значною мірою сприяє нарощування Силами оборони України так званих "мідлстрайків", спрямованих на логістичні ланцюжки росіян. Переривання постачання боєприпасів, палива та живої сили поступово призводить до "стратегічного паралічу" ворожої армії.
Наступ РФ захлинувся на старті
Перші згадки про ефективність українських "мідлстрайків" почали з'являтися в російському інформаційному полі вже у березні 2024 року. Спочатку йшлося про поодинокі успіхи, але до травня удари набули системного характеру. На тлі цього, весняний наступ РФ на фронті, про який так гучно заявляли в Москві, фактично так і не розпочався. Літній наступ також залишається під великим питанням.
За даними OSINT-проєкту DeepState, протягом усього травня Російська Федерація змогла захопити лише 14 квадратних кілометрів території. Більше того, цей місяць став першим з моменту завершення українського контрнаступу у 2023 році, коли приріст окупованої території для росіян став від'ємним.
"Війна входить в новий етап і для Української держави важливо не втратити ініціативу", – наголошують аналітики DeepState.
Йдеться не лише про те, що Росія починає відчувати економічні труднощі, а Кремлю дедалі важче знаходити потрібну кількість людей для "м’ясних" штурмів (прихована мобілізація в РФ триває і триватиме). Мова про те, що серйозні проблеми почала відчувати саме російська логістика.
Наприклад, у квітні бійці 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов" взяли під вогневий дроновий контроль усі ключові логістичні шляхи російських військ навколо тимчасово окупованих Донецька та Горлівки. У травні на Луганщині, у відповідь на заяви росіян про нібито повне захоплення області, аналогічну стратегію втілили бійці Третьої окремої штурмової бригади.
Крім того, українські військові та підрозділи розвідки віднедавна контролюють ключові логістичні артерії на окупованому півдні. Зокрема, під ураження потрапили стратегічні траси Ростов-Маріуполь-Крим та Донецьк-Маріуполь.
У "бензоколонки" закінчилось паливо
Першими публічними наслідками цих дій стали панічні повідомлення з Криму: туристам не рекомендують користуватись згаданими маршрутами через ризик натрапити на дрон чи ракету. На самому півострові вже почалися проблеми з постачанням палива.
Спочатку місцева "влада" запровадила обмеження на продаж 95-го бензину – на АЗС, де він був у наявності, відпускали не більше 20 літрів на людину за добу. Проте знайти заправки з бензином стало задачею із "зірочкою". "Голова Криму" анонсував появу інтерактивної мапи, яка мала б допомогти мешканцям окупованого півострова їх шукати, але визнав, що "не вся інформація може бути розміщена в публічному полі". Простими словами, паливо, якщо і буде, то лише "для обраних".
"Паливо – це "кров". Немає палива, немає переміщення, немає вантажів. І ми розуміємо, що нестачею палива все не закінчиться", – зазначає військовий експерт Іван Ступак.
На його думку, вже за кілька тижнів ситуація для росіян погіршиться ще більше, адже дефіцит пального позначиться на забезпеченні Криму та окупованих південних регіонів усім – від харчів до зброї.
"За різними оцінками, на півдні України (від Херсону до Маріуполя) перебувають 150-180 тисяч російських військових. Саме цей контингент почне відчувати найбільшу нестачу буквально всього – від палива до медикаментів. До кінця літа, якщо РФ не знайде шляху розв’язання ситуації, а ми наростимо удари, ми зможемо побачити дуже суттєве гальмування РФ на півдні. А, за оптимістичного сценарію, і на інших окупованих територіях", – додає він.
На думку військового експерта Євгена Дикого, це означає, що "літній наступ", фактично, стане для росіян останнім. І, дуже ймовірно, що Кремлю доведеться приймати "складне рішення", як це свого часу було з Херсоном. Він пояснює: "На Приазов’ї та в Криму ми не штурмуємо, нікого не десантуємо… Але ми знешкодили їхню логістику та ППО. Ми методично знищуємо там все, що нам треба знищити. І в цій ситуації суто політичне питання: чи вони готові просто звідти звалити?".
Та чи означає це повернення до переговорів? Навряд чи.
Росія не хоче миру
Україна регулярно наголошує на необхідності завершення війни, і це не є секретом. Наприклад, днями очільник Офісу президента Кирило Буданов заявив: "Зараз є реальні ознаки того, що підґрунтя для припинення бойових дій вже існує".
Розуміння того, що у Києва нарешті "з’явились карти", є і у низки західних політиків. Вони вважають посилення "діпстрайків", "мідлстрайків" та перехоплення Україною ініціативи на фронті гарною можливістю для відновлення мирного треку.
Однак у Кремлі, схоже, не поділяють таку позицію. На тлі відверто провальної наступальної кампанії у травні, в Москві значно наростили кількість згадок про "дух Анкориджа" та вимоги до України вийти з Донбасу.
"Розмови про повернення до нормальних перемовин базуються на раціональному мисленні. Але з росіянами це не працює. Я вірю, що дехто з них, хто задіяний в переговорному треку, вже пропонують якісь більш-менш прийнятні речі. Але проблема в тому, що вони не ухвалюють рішення. Тому, про що б не домовились переговорні групи, якщо це не відповідає божевільній картині світу однієї конкретної людини, то всі ці домовленості нічого не варті", – розповідає Іван Ступак.
Він звертає увагу на дві ключові проблеми:
- По-перше, навіть мапи фронту в Україні та РФ відрізняються. За даними аналітиків з Інституту вивчення війни, Путін регулярно отримує брехливі зведення. Це змушує його думати, що російські війська продовжують успішно наступати в Україні.
- По-друге, проблемою є й особиста позиція кремлівського диктатора.
"Російські олігархи, чиновники розуміють, що війна пішла "не туди". Економісти дають погані прогнози. Однак Путін - тупий силовик в найгіршому виконанні, яке лише можна собі уявити. Він звик віджимати і ділити. І в нього є дуже погана риса – йти на принцип. Такі люди принципово намагатимуться досягти своєї цілі, навіть якщо для цього треба буде покласти економіку, народ і найближче оточення", – каже Ступак.
Євген Дикий наводить як приклад таку ситуацію: на зустрічі Володимира Путіна з представниками Центробанку РФ та міністром фінансів, йому доповіли, що продовження війни призведе до небезпечного збільшення дефіциту державного бюджету. У відповідь Путін віддав наказ скоротити всі витрати бюджету, крім військових.
"Тобто він наказав скорочувати те, що вже і так практично на нулі. І це - чудова відповідь на будь-яку розмову про готовність до перемовин. Так, у Росії є купа людей, які зацікавлені у переговорах. Але Путін не готовий", - говорить військовий експерт.
"Продати" поразку як перемогу
Чи може щось змінити такий стан речей? На думку керівника аналітичного центру "Ділова столиця" Вадима Денисенка, Путін не може просто взяти і завершити війну: "Цього не зрозуміє ніхто в Росії - ні народ, ні еліти (навіть антивоєнні). Така зупинка означатиме, що Путін - неймовірно слабкий. А він не може собі це дозволити".
За його словами, російський диктатор може погодитися на заморозку лише під дуже вагомим зовнішнім тиском. І мова не про США, адже "у Трампа немає реалістичних важелів впливу на Путіна, які б змусили його закінчувати війну".
"Цей тиск, виходячи з нинішніх ввідних, можуть зробити або Китай, або спільно Китай та США", – вважає експерт.
З такою думкою погоджується політичний аналітик Ігар Тишкевич: "Якщо говорити про формат заморозки війни в Україні, то втручання Китаю та тиск на РФ можливі лише після створення нових переговорних рамок. Або якщо США офіційно (!) попросять Сі стати другим посередником".
Обидва варіанти, за його словами, можуть почати реалізовуватись восени. І вагомим моментом старту може стати саміт США-КНР, запланований на кінець вересня.
При цьому Путін, вочевидь, розуміє, що у Китаю є важелі тиску на РФ.
