Голос дружини врятував військового у Вовчанську

Як голос дружини допоміг українському військовому вижити у Вовчанську

Український військовий Роман Монгольд провів майже півроку в окупованому росіянами Вовчанську. Про те, що допомогло йому вистояти в екстремальних умовах, розповів The Washington Post.

38-річний Роман та його побратим Андрій, якому було 28 років, опинилися в пастці глибоко в так званій "зоні смерті" – нічийній смузі між лініями фронту. У серпні 2025 року вони перебували в повному оточенні ворога. Андрій отримав поранення в коліно та регулярно просив командира скинути ліки з дрона. Щотижня він також передавав голосові повідомлення своїй дружині Галині.

Бої в місті: від будинку до будинку

Романа та Андрія відправили до Вовчанська – невеликого прикордонного міста на Харківщині – щоб стримати наступ російських військ на Харків, розташований за 72 кілометри на південний захід. Запеклі бої за цей промисловий та залізничний вузол тривають з травня 2024 року.

На відміну від інших ділянок фронту, де солдати воюють в окопах та бліндажах, у Вовчанську бої розгортаються в зруйнованих багатоповерхівках та фабриках. Це типовий сценарій жорстоких міських боїв, як у Бахмуті чи Авдіївці, де бійці змушені просуватися від будівлі до будівлі, а іноді й від кімнати до кімнати.

Виживання завдяки дронам

У таких умовах військові виживають лише завдяки повітряним постачанням. Командири з тилу скидають з дронів пакунки з їжею, водою, батарейками, зарядками, грілками, серветками, боєприпасами та навіть листами з дому. Однак і українські, і російські сили намагаються збивати такі безпілотники або завдають ударів по солдатах, коли ті забирають припаси. Саме так Андрій отримав поранення в коліно.

Голос з дому

Щотижня дружина Романа надсилала командиру голосові повідомлення, які той передавав чоловікові по радіо. Роман відповідав, і командир пересилав його слова Галині. Жінка розуміла, що чоловік не розповідає їй усього, але ці повідомлення стали для нього життєвою опорою.

Повернутися українські бійці могли лише тим шляхом, яким потрапили до міста – через річку. Однак для пораненого Андрія це було неможливо.

Втрата побратима

На початку серпня сестра Романа отримала офіційне повідомлення про те, що її брат вважається зниклим безвісти. Невдовзі Роман встановив контакт з українськими військами, але вийти з оточення не міг. Разом з Андрієм він продовжував тримати позиції, доки наприкінці серпня побратим не помер у нього на руках від поранення.

Після цієї втрати Роман ще два тижні продовжував воювати, занурений у горе. Зрештою, він отримав наказ залишити позиції.

Шлях додому

177 днів Роман провів у Вовчанську. О 4:30 ранку, тримаючи в руках рушницю та вдягнувши шолом загиблого Андрія, він побіг на південь, подалі від зруйнованого заводу, де ховався від російських військ. Його супроводжував український безпілотник, командир якого по рації направляв Романа крок за кроком.

Дорогою чоловік дістався до річки, але під час переправи його гвинтівка зачепилася за камінь, і він змушений був залишити зброю. У цей момент російська артилерія відкрила вогонь. Зрештою, Роман сховався в покинутому будинку, де чекав на допомогу. Останнє повідомлення, яке він попросив передати Галині, стало для неї підтвердженням, що чоловік живий.

Повернення та нові виклики

Після лікування в Харкові Роман повернувся до родини в Трускавець. Попри пережиті жахи, він розуміє, що війна триває, і таких місць, як Вовчанськ, ще багато.

Тепер він часто згадує Андрія та його шолом, який досі лежить на полиці в квартирі. Роман ще не наважився його повернути – поки що.

Інші історії війни

Раніше повідомлялося про українського бійця, який два тижні провів у одному бліндажі з російським солдатом. Спочатку він прийняв ворога за свого, але швидко зрозумів помилку. Росіянин пообіцяв відпустити українця, проте не дотримав слова. Тоді боєць почав умовляти його здатися в полон. Коли на поверхні з'явився український дрон, їм довелося ще деякий час переховуватися разом, доки поруч не з'явився український бронетранспортер. Через гангрену українець втратив палець на нозі й тепер пересувається на милицях.

Також розповідалося про бійця 155-ї окремої механізованої бригади з позивним Алекс, який перехитрив росіян, що натрапили на його бліндаж. Спочатку вони прийняли його за свого, але почувши українську мову по рації, зрозуміли помилку. Однак українець зміг відібрати у них зброю та вивести до своїх позицій.