Українські UGV: не моделі, а ефективна екосистема
Українські військові потребують не нових моделей UGV, а ефективної екосистеми
Українські військові, які працюють із наземними роботизованими платформами (UGV), стверджують: армії вже не потрібні десятки нових моделей. Натомість критично важливими стали комплексні рішення — навчання операторів, ремонт, зв’язок та стандартизація обладнання.
За словами командирів підрозділів, Україні потрібна не кількість, а повноцінна екосистема використання наземних роботів. Про це вони розповіли в коментарі виданню Business Insider.
Надлишок платформ та брак системності
Командир взводу 59-ї штурмової бригади Андрій Кушніров зазначив, що український ринок перенасичений різними платформами.
«У нас зараз багато платформ. Дуже багато різних UGV», — сказав він.
Військовим потрібні не окремі машини, а «готові рішення», які включатимуть саму платформу, засоби зв’язку, підготовку операторів, технічне обслуговування, ремонт і аналітичну підтримку.
Кушніров розповів, що раніше його підрозділ отримав близько 40–50 різних моделей українських та іноземних роботів. Лише одна з них була готова до використання одразу після постачання, решта вимагали доопрацювання.
Стандартизація та масштабування
Генеральний директор державної платформи Brave1 Андрій Гриценюк повідомив, що зараз в Україні майже 300 компаній виробляють 550 різновидів наземних роботизованих комплексів.
Якщо на початку повномасштабного вторгнення таких виробників було лише кілька, то сьогодні українська армія активно нарощує використання UGV. У першому півріччі 2026 року було законтрактовано 25 тисяч роботів — удвічі більше, ніж за весь 2025 рік. До кінця року виробництво планують довести до 50 тисяч одиниць.
За даними Brave1, із січня українські наземні роботи виконали понад 50 тисяч місій. У перспективі вони мають взяти на себе практично всю фронтову логістику.
Важливість уніфікації
Командир роти UGV полку безпілотних систем «Кракен» із позивним Грек наголосив на необхідності стандартизації.
«З огляду на перелік UGV, які ми вже маємо, ефективніше зосередитися на наступних ітераціях цих систем та стандартизації запасних частин і модулів», — пояснив він.
За його словами, однакові компоненти дозволяють швидше ремонтувати техніку, пришвидшують навчання операторів і покращують взаємодію між підрозділами. Особливо цінними наземні роботи стали для доставки боєприпасів і пального.
«Ви не виживете. Сто відсотків», — зазначив Кушніров, описуючи ризики для людей під час логістичних рейсів у районах, насичених російськими дронами.
Саме тому, на думку військових, майбутнє українських UGV залежить не від кількості нових моделей, а від того, наскільки ефективно вони будуть інтегровані у бойову систему.
Безпілотники змінюють хід війни
Раніше у статті Business Insider наголошувалося, що безпілотники середньої дальності та нове тактичне планування дають Україні значний імпульс у війні. Ситуація на полі бою за останні місяці кардинально змінилася: Україна почала відвойовувати більше територій, ніж Росії вдається захопити.
Щоб уповільнити російське просування, Україна почала завдавати ударів по цілях, які в Росії вважали безпечними. У ніч на 12 червня підрозділи Сил безпілотних систем атакували місця дислокації російських військових на полігоні у тимчасово окупованій частині Запорізької області. Під удар потрапили російські підрозділи, які проходили підготовку перед відправленням на фронт, повідомив командувач СБС Роберт Бровді (Мадяр).
