Жінка на війні: історія Ірини "Білка"
Ірина "Білка" Колобаєва: Про роль жінки на війні, роботу дронарем і небезпеки, які чатують кожного дня
Про роль жінки на війні, роботу дронарем і небезпеки, які чатують кожного дня, про страх смерті і розуміння цінності життя, про втрати рідних кореспондент УНІАН поговорила з Іриною Колобаєвою з позивним "Білка", командиром відділення-командиром екіпажу батальйону безпілотних систем 63 ОМБр Третього корпусу.
Рішення піти на фронт
Я прийшла служити в армію у січні 2025 року. Це було усвідомлене рішення. У листопаді 2024 року загинув мій чоловік, і після 40 днів від дня його поховання я поїхала в зону бойових дій - у бригаду, де він служив. Пройшла ВЛК, навчання.
Раніше я приїжджала до нього на службу, тому була добре знайома з колективом, а вони знали мене і ще раніше прийняли в родину. Коли ми з чоловіком говорили про мій можливий прихід в армію, він жартував, що я піду туди тільки через його труп. І як би це сумно не звучало, але так і сталося - до армії я прийшла після його загибелі.
Позивний "Білка"
Щодо позивного, то це історія ще з мого цивільного життя. Раніше в мені були руді коси, і, як кажу, боженька нагородив мене великими передніми зубами (сміється), тому чоловік якось назвав мене Білкою, і це прижилося. Ще з 19 років я була Білка, тож і для армії позивний уже був готовий.
Адаптація в армії
Коли перебуваєш з хлопцями як цивільна людина, то це одна ситуація, бо тоді на мене немає ніякого розрахунку як на бойову одиницю. Якихось серйозних розбіжностей на початку не було – мені з колективом пощастило. Це стосується і навчання, і роботи в бригаді, батальйоні. Хлопці, навпаки, стараються мене всюди залучати, бо бачать, що мені цікаво, що я розвиваюся, що вмотивована людина і є сенс мене вчити.
Робота з дронами
Чоловік також був пілотом дронів, аеророзвідником, який працював з дронами типу Mavic, ведучи розвідку і виявляючи ворожі цілі. Моя заява в батальйон була написана за його зразком. Я також мала стати пілотом-аеророзвідником, але сталося так, що на першому навчанні довелося вчитися на пілота FPV. І після цього я зрозуміла, що саме з ним хочу працювати.
Небезпеки на фронті
Почнемо з того, що на сьогодні через небезпеку відбувається не заїзд, а захід на позиції, тобто не на транспорті, а пішим ходом. І йдеться про відстані від 10 до 20 км. Ворог приблизно знає наше місце розташування, але територія велика, і точних координат в них немає. Від нашої позиції до фактичної лінії зіткнення може бути до 5-7 км.
Відношення до жінок в армії
Загалом зараз такі тенденції в соцмережах, щоб висміювати роль жінки в армії. Зараз жінки займають командирські посади. І чоловіки інколи не можуть змиритися, що жінки можуть працювати на рівні з ними або й краще за них.
Страх на війні
Коли я прийшла, то була більш відчайдушна, бо не бачила нічого страшного в тому, що можу загинути і піти за чоловіком. Я ще не вміла нормально управляти дронами, тільки вчилася. Але з часом, коли в мене з’явилися перші уражені цілі, я розвивалася, до мене прислухалися, то тоді мене почала турбувати безпека, я стала більш обережна, продумувала, як зробити операцію ефективно з меншим ризиком.
Планами на майбутнє
Найперше - зроблю закордонний паспорт, бо зараз дуже дорого (сміється).
До війни я дуже хотіла, попри свій бунтарський характер, власну сім’ю, діток, які бігають на майданчику, і ми граємося м’ячиком. В мені цю можливість забрали.
Війна показала, що я можу набагато більше, ніж думала, що я морально сильніша. Хотілося б якось поєднати свою цивільну спеціальність з тим, чого я навчилася в армії.
