CBAM: Україна втрачає до 6,3% ВВП
Втрати України від CBAM можуть сягнути 4,8-6,3% ВВП, а експортні – понад $3,6 млрд
Механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM), який Європейський Союз повноцінно запроваджує з 1 січня 2026 року, вже сьогодні кардинально змінює правила гри для української промисловості. Хоча CBAM формально покликаний боротися з глобальними викидами CO₂, для України цей інструмент все більше перетворюється на серйозний економічний бар’єр, зазначають у Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ).
Нерівні умови конкуренції та значні втрати
В НАДПУ підкреслюють, що CBAM фактично створює нерівні умови конкуренції. Кошти, отримані від продажу вуглецевих сертифікатів, спрямовуються на підтримку європейських виробників, тоді як українські підприємства змушені покривати додаткові витрати без аналогічної державної підтримки.
За оцінками Асоціації, потенційні втрати України від CBAM можуть сягнути 4,8–6,3% ВВП, а щорічні експортні втрати — від 1,4 до понад 3,6 мільярда доларів США.
Залежність від ЄС посилюється війною
Ситуацію значно ускладнює повномасштабна війна. Через втрату традиційних ринків збуту та порушення логістичних ланцюгів, українські компанії були вимушені переорієнтуватися на європейський ринок. Якщо у 2021 році частка Євросоюзу в експорті товарів, що підпадають під регулювання CBAM, становила 41%, то до 2025 року вона зросла до 68%.
Це означає, що українська промисловість стала критично залежною від європейського ринку, і водночас — найбільш вразливою до нових екологічних та економічних правил.
Різні оцінки та поточний тиск
Економічні оцінки наслідків CBAM суттєво різняться. Європейська Комісія раніше прогнозувала мінімальний вплив на рівні лише 0,01% ВВП. Проте українські галузеві дослідження свідчать про зовсім інші масштаби: потенційні втрати можуть досягти 4,8–6,3% ВВП.
Тиск вже відчувається: українські металурги змушені сплачувати за викиди за європейськими цінами — €74–76 за тонну CO₂, тоді як внутрішній податок в Україні залишається символічним. У результаті, до кожної тонни сталі додається $60–100 додаткових витрат, що значно знижує конкурентоспроможність української продукції.
Перші наслідки та майбутні загрози
Перші негативні наслідки вже помітні на рівні окремих підприємств. Зокрема, на металургійному комбінаті "АрселорМіттал Кривий Ріг" було зупинено один із ключових виробничих підрозділів. Це є чітким сигналом, що мова йде не лише про теоретичні цифри, а про реальне згортання виробництва.
Найбільші ризики ще попереду — у 2029–2030 роках, коли безкоштовні квоти на викиди в ЄС почнуть поступово зникати. Це призведе до різкого зростання платежів, і, за оцінками НАДПУ, експорт окремих видів української металопродукції до ЄС може припинитися повністю.
Ризик сировинної деградації економіки
Паралельно зростає ще один серйозний ризик — сировинна деградація економіки. Через підвищений попит на металобрухт у ЄС Україна може перетворитися на постачальника сировини, втрачаючи власне виробництво продукції з високою доданою вартістю.
Широкий контекст: соціальна та оборонна стабільність
Ці виклики виникають на тлі і без того складної ситуації в галузі. До повномасштабної війни гірничо-металургійний комплекс формував понад 10% ВВП та третину експорту країни. Сьогодні ж підприємства стикаються з гострим дефіцитом кадрів, падінням замовлень та ризиком масових скорочень.
За оцінками профспілок та галузевих об’єднань, під загрозою опиняються десятки тисяч робочих місць у промислових регіонах, таких як Кривий Ріг, Запоріжжя чи Дніпро. Це питання вже не лише економічне, а й фактор соціальної стабільності та обороноздатності країни.
CBAM: Виклик чи Каталізатор змін?
Таким чином, CBAM стає для України не просто екологічним регулюванням, а серйозним тестом на виживання промисловості. Без ефективних адаптаційних механізмів та фінансової підтримки ризики деіндустріалізації є вкрай високими.
Однак, за умови правильної стратегії та значних інвестицій у декарбонізацію, цей виклик може перетворитися на шанс. Він здатен стати потужним поштовхом для модернізації української промисловості та її глибшої інтеграції в європейські виробничі ланцюги, перетворивши загрозу на можливості для сталого розвитку.
