Бурштин в Антарктиді: докази древніх лісів

Відкриття бурштину в Антарктиді: докази прадавніх лісів на Південному полюсі

Нещодавня знахідка фрагмента бурштину в Пайн-Айлендській западині Антарктиди докорінно змінює уявлення вчених про геологічне минуле континенту. Цей крихітний шматочок скам'янілої смоли є прямим свідченням того, що смолисті дерева колись буяли поблизу Південного полюса.

Знахідка, вік якої оцінюється від 92 до 83 мільйонів років і яка належить до середини крейдяного періоду, забезпечує прямий зв'язок з часом, коли Антарктида була вкрита лісами, як пише Daily Galaxy. Це перший бурштин, коли-небудь виявлений в Антарктиді, що робить її надзвичайно цінним артефактом, який проливає світло на давно минулу епоху.

Чому ця знахідка є важливою?

Виявлення антарктичного бурштину заповнює значну прогалину в палеонтологічній літописі. До цього моменту найпівденніші відомі родовища бурштину крейдяного періоду були знайдені в південній Австралії та Новій Зеландії.

За словами дослідницької групи під керівництвом Йоханни Клагес з Бременського університету, ця знахідка беззаперечно підтверджує, що сприятливі умови для утворення смоли існували колись навіть у полярних регіонах.

Приховані ліси під кригою Південного полюса

Бурштин, як відомо, утворюється зі скам'янілої рослинної смоли, яку зазвичай виділяють голонасінні рослини. Доктор Клагес пояснює, що смола — це жиророзчинна суміш сполук, яка за певних умов може скам'яніти та зберегтися в геологічних шарах.

Антарктичний зразок свідчить про існування хвойних лісів, що росли в помірному тропічному лісі болотистого типу поблизу Південного полюса.

Співавтор дослідження, вчений із Саксонського державного управління з питань навколишнього середовища, сільського господарства та геології Хенні Гершель, припускає, що «антарктичний бурштин, ймовірно, містить залишки кори дерев у вигляді мікроскопічних включень».

Бурштин як «капсула часу»: дрібні деталі, що розкривають минуле

Сам зразок вирізняється прозорими та напівпрозорими частинками, що вказує на його винятковий стан збереження. За словами Гершеля, це свідчить про те, що бурштин був похований на невеликій глибині, що захистило його від руйнівного впливу тепла та тиску.

Дослідники також виявили ознаки так званого патологічного виділення смоли – реакції дерев на пошкодження, спричинені паразитами або лісовими пожежами. Цей природний процес допомагає деревам «запечатувати» пошкоджену кору і часто затримує всередині смоли дрібні частинки навколишнього середовища.

Ці деталі є надзвичайно важливими, оскільки бурштин є справжньою «капсулою часу». Навіть невеликий фрагмент може містити безліч підказок про навколишнє середовище, в якому він утворився мільйони років тому.

Доктор Клагес резюмує значення відкриття: «Було дуже цікаво усвідомити, що в якийсь момент своєї історії на всіх семи континентах існували кліматичні умови, що дозволяли виживати деревам, які виробляють смолу... Це відкриття дозволяє здійснити подорож у минуле ще одним, більш прямим способом».